Новела «Intermezzo» — один із кращих творів Михайла Коцюбинського. Тема — роль митця і призначення мистецтва в суспільстві. В основу твору лягли враження автора від перебування в селі Кононівці, куди він їздив на перепочинок. М. Коцюбинський любив природу, але спочатку й вона викликає відразу. Втома міцно тримає душу письменника, він бореться з нею за свій душевний спокій. І втома поступово відступає. М. Коцюбинський милується природою, подовгу гуляє полями. У листі він зізнавався: «Так полюбив земні простори, сонце, що мені жалко години, проведеної у хаті». Саме тут, серед кононівської природи, зустрівся автор з дійовими особами новели.
У підзаголовку до «Intermezzo» написано: «Дійові особи» і подається їх перелік. Зозуля, жайворонок, три білі вівчарки, ниви, сонце, моя утома, людське горе. На перший погляд, їх і дійовими особами не назвеш, та вони тісно пов'язані між собою, доповнюють одне одного, зумовлені ідейним змістом. Спочатку природа ніби протистоїть ліричному герою: «На небі сонце — серед нив я». Поступово відновлюються сили героя, сонце змінює його настрій, стає бажаним гостем. У закличних словах: «Погаси сонце й засвіти друге на небі...» відчувається готовність героя до нової боротьби. Розгортанню образу сонця допомагають зозуля й жайворонок. Під натиском сил природи відступає «утома». Спершу вона повністю заволоділа героєм, та проходить час, і вона нагадує про себе тінню чи хмаринкою на якийсь час та й поступається місцем сонцю.
Образ селянина — це втілення народного героя. Зустрівшись із ним, герой відчув усі страждання бідного безземельного затурканого селянства. Образ селянина уособлює народ, за щастя і свободу якого повинен боротися митець своїм художнім словом. Ліричний герой співпереживає горю селянина, думає про долю трудящих.
Новела «Intermezzo» — суцільний пейзаж, і в той же час ми не бачимо природи, не знаємо, що в ній відбувається. Перед нами — душа ліричного героя. Саме душею заволоділа втома, саме в душі грає жайворонок на голосній арфі, глибоко в душу западають слова селянина. «Дійові особи» символізують складну боротьбу, що відбувається в душі героя, передають, як поступово, відпочиваючи, приходить він до усвідомлення необхідності боротьби.
<span>Дійові особи новели «Intermezzo» — символи суперечливих почуттів та переживань ліричного героя, який втілює кращі риси митців своєї епохи. </span>
Не бІда вчить, а на бІдІ вчаться....
Ранок,мов служба Божа,
вітерець мов свіжий подих весни,
соняшник ,наче сонця копія
,річка,наче змійка,
день, як мить,
книжка,неначе жива
2)Допитлівість
3)Тому що вони були допитліві,їм було все цікаво
4)Так вони справжні друзі
5)Васил-це герой повісті Стельмаха,він плохий персонаж
6)Тому що курка сбіжала
7) Так, хлопця було цікаво ,вони провели дуже веселий час
<span>Про Батьківщину та патріотизм. Про рідну мову, українську пісню
Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя.
Сенека</span><span>Мила нам добра звістка про наш край: вітчизни і дим для нас солодкий.
Г. Державін</span><span>Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може.
Д. Байрон</span><span>Хто не належить вітчизні своїй, той не належить і людству.
В. Бєлінський</span><span>Усвідомлена любов до свого народу не поєднується з ненавистю до інших.
Д. Лихачев</span><span>Багато хто схильний плутати два поняття: «вітчизна» і «ваше превосходительство».
М. Салтиков-Щедрін</span><span>Для нас дорогі батьки, дорогі діти, близькі, родичі; але всі уявлення про любов до чого-небудь поєднані в одному слові «вітчизна».
Цицерон</span><span>Забудеш рідний край — твоє всохне коріння.
П. Тичина</span><span>Патріотизм — це не любов до ідеї, а любов до вітчизни.
В. Распутін</span><span>Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом.
Ч. Айтматов</span><span>Де немає свободи, там немає і вітчизни.
П. Гольбах</span><span>Задля батьківщини треба жертвувати навіть славою.
Латинське прислів’я</span><span>Хто батьківщині добре слугує — вельможних предків не потребує.
Французьке прислів’я</span><span>В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина.
Л. Костенко</span><span>В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
Т. Шевченко</span><span>Вітчизна — ось і альфа, і омега!
Д. Павличко</span><span>Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна.
І. Світличний</span><span>Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води — моя Україна.
В. Сосюра</span><span>І дим батьківщини солодкий.
Овідій</span><span>Кожному мила своя сторона.
Г. Сковорода</span><span>Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову і мову її солов’їну.
В. Сосюра</span><span>Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.
В. Симоненко</span>
