У повісті Івана Франка «Захар Беркут» розповідається про давні подіі, коли народ Тухольщини боронив свою землю від монголо-татарської навали.
З дійових осіб повісті мені найбільш сподобається молодший син Захара Беркута Максим. Мужній, відважний, сміливий, гордий юнак не може не сподобатися. Він - справжній патріот своєї землі. Коли монголо-татари прийшли на його землю, Максим серед перших встав на її захист.
Коли поранений Максим потрапив у полон, він вважає, що полон гірший за смерть. «Життя в неволі нічого не варте, краще смерть», - каже він. Коли боярин Тугар Вовк пропонує Максимові волю за вихід монголів з котловини, що перетворилася для них на пастку, Максим гордо відмовляється, бо не хоче купувати собі життя за таку ціну і вважає за краще загинути. Він залишається патріотом своєї землі, всого народу і не заплямовує своєї честі.
Коли Мирослава, кохана Максима, пропонує йому вибратися з табору, переодягнувшись у її одяг, Максим теж відмовляється, бро не хоче ризикувати її життям. Цим він показує, яка він благородна людина.
Максим мені дуже подобається, бо навіть у вкрай тяжких умовах зміг зберегти в собі найкращі людські риси: сміливість, благородство, любов до рідної землі.
— Снігом забило, — пояснив Прокіп. — Вітер гілля не зрушить.
Дома
Олесь не став ждати, доки дід з матір’ю скидають солому, швиденько
роздягся і поліз на піч. Через деякий час у сінях загримали чобітьми,
загомоніли.
— Ото ж я й кажу, — говорив дід, — неглемедза він у тебе, Наталко. Дивак... Затопчуть його... Бо воно ж як деревце в пагоні...
Потім дід увійшов до хати, заглянув на піч.
— Змерз, онучку? А ти ножки — на черінь, а зверху кухваєчкою...
Олесь глибше зарився в подушку і тоненько заскімлив.
Прокіп підняв брови сторчака.
— Он диви, чого це він розприндився?
— Геть, не займайте його, — сумно обізвалася мати з хатини. — Їжте вже.
— А хіба я що? — мимрив Прокіп. — А йому нічого такого й не казав...
Він їв швидко, винувато витріщав очі, плямкав тихіше, ніж завжди, і губив крихти в бороду.
Олесь
непомітно для себе заснув. А вночі крізь сон благав матір розповісти
казку про Івасика-Телесика, злякано зойкав, коли відьма гризла дуба, і
радо сміявся, коли гусиня взяла Івасика на свої крилята. Вдосвіта знов
загули на морозі сосни і закричали півні на горищах. Народжувався новий
день.
Добро і зло, це дві складових однієї медалі. Як сірчане і біле, хороше і погане, день і ніч і так далі. У нашому світі все дуально, і якщо не буде добра, то не буде і зла. Це слова аноніми і у багатьох подібних слів є своя пара.
Є приказка-не роби добра, то не буде і зла. Ласкаво може бути в нашому понятті добром, а для іншої людини наше добро може бути злом.
Тому що у кожної людини є своя точка зору на різні життєві аспекти.
Ось приклад- тато робить уроки за свого сина, з його боку це добро. А насправді це зло-так як дитина не зрозумів матеріал і у нього буде прогалину в школі по цим знанням.
17-3= 14 осталось парт в классе
14умножить на 2 =28 - учеников за 14партами
28+3=31 ученик в класса