1.Знайомство з героєм (хто? звідки? якого роду? чим займається?).
2. Персонаж епізодичний, другорядний чи головний.
3. Чи є прототип?
4. Портрет героя ( відповідність його внутрішньому світу).
5. Характер персонажа (у розвитку чи епізодично).
6. Соціальне значення героя.
7. Проблеми, які порушує автор через цей образ, їх актуальність.
8. Психологія характеру ( духовне багатство, моральна краса чи потворність).
9. Місце і роль персонажа в сюжеті. Як пов'язаний з іншими героями ( кармічним (життєвим), емоційним, духовним зв'язком)?
10. Мова як засіб самовираження героя.
11. Ставлення до нього автора й інших дійових осіб.
<span>12. Моє сприйняття героя, над чим змусив замислитись.</span>
Внешность:цитата "боец был немногим выше среднего роста и казался скорее хрупкого, чем крепкого телосложения" и "красивое, потемневшее от загара лицо молодого человека лет двадцати пяти, обрамленное короткими светлыми волосами.
Поступки:Это же рыцарь)Так что они наверняка только благородные,<span>он единственный, кто, сжалившись над слабым стариком ростовщиком Исааком, уступает ему место у очага; анонимно вызывает на бой рыцаря Храма непобедимого Буагильбера; заступается за честь сына Седрика (то есть за свою собственную, но опять же анонимно); спасает Исаака от ограбления и смерти; побеждает в нескольких поединках рыцарей-тамплиеров; сражается вместе с Ричардом Львиное Сердце; принимает участие в крестовом походе; спасает красавицу Ревекку, на протяжении романа не изменяя рыцарским понятиям чести. Идеальный мужчина)
3.Отсюда вытекает характер: верный, добрый,воспитанный,чтит традиции.
4.Ну это я не знаю,но я уверена что хорошо
5.Я отношусь к этому персонажу с симпатией,так как он идеален для тех времен,красив,умен,уверенный в себе,защищает слабых,помогает беспомощным.Безмерно любит Ровену ),вере ей до конца романа.</span>
Сьогодні, на мою думку,
образ Роксолани є дуже актуальним для нашого суспільства. Мабуть, серед
моїх співвітчизників не знайдеться жодного, хто б залишився байдужим
до цього образу, бо в ньому сконцентровані всі найкращі риси людини,
що, опинившись у важких умовах, бажає відстояти свою гідність. Для
кожної сучасної жінки Роксолана, крім того, стала ще й символом
боротьби за власну особистість, неповторність, за право називатися
дочкою своєї землі.
Мені навіть важко словами передати захоплення й пошану, що їх
викликав у моїй душі образ героїні Загребельного. Я водночас відчула
вдячність і за те, що вона уславила в історії ім'я української жінки, і
за те, що своїм прикладом вчить найвищим якостям людської особистості,
і за те, що примушує замислитися над власним характером. Знаю, що
назавжди залишиться Роксолана поруч зі мною і я буду разом із нею
долати свої життєві випробування, перемагаючи їх на шляху до щастя.
Бо не вірити їй - не можна: "...Я з вами ітиму, я вірна і сильна. Я
вам поможу у печалі і скруті. Що знала я, діти, про ваші шляхи? Та
серце говорить (а серце правдиве), що доля судилась вам, діти,
предивна, і буде щасливим великий похід. Я з вами - крізь терни до зір
золотих - ітиму повік, бо не зможу не йти. Дійдемо - так серце мені
промовляє. А серце все знає".
<span>
<span>
</span></span>
ЖАнр фольклору віршовий ліро-епічний створений народною уявою засоредження напружений сюжет фантастичність драматична розвязка присутність оповідача діалоги і повтори невеликий обсяг
ПОЙДЁТ
Основна проблематика твору Ю. Федьковича «Три як рідні брати»<span>Юрій Федькович написав понад шістдесят прозових творів, у яких автор порушив проблеми буковинських селян, безправного трудового народу, жовнірів цісарської армії. Він підносив голос протесту проти соціальної і родинної нерівності, возвеличував волелюбство, оспівував гордих і сильних людей. У повісті «Три як рідні брати» Федькович змалював реалістичні картини рекрутчини та поневірянь жовнірів. Правдиво показане горе й нещастя, які рекрутчина принесла до селянської родини. З горя захворіла мати вдома, ридають сестри, горюють брати. «А дома сум та плач», — такими словами автор виразив запальний настрій, що панував у родині. Далі Федькович описує життя Івана-бранця. Жорстока муштра, палична дисципліна, приниження людської гідності, знущання, залякування, — такою була атмосфера в цісарській армії. В камерах «дехто лає, дехто б’є, декого другі б’ють». Змальований у повісті й офіцер, капітан-садист. Він сердитий, недобрий, грубий, агресивний. При розмові не дивиться на солдат, вважаючи їх негідними уваги.Показав Федькович життя селян. Вдова помирає з голоду та холоду. Дочки наймитують «…у таких панів, … що і до церкви не пускають», не те щоб подбати про хвору матір. Автор показав, що підневільна праця була суспільним і морально-етичним злом. Намітилася у творі і класова структура тогочасного села, вимирають із голоду, страждають у невилазних злиднях, тяжко працюють бідні наймити, а сільські глитаї збагачуються за їхній рахунок. У повісті знайшли відображення й антицерковні мотиви. Піп забирає у тяжкохворого Івана за все, що в нього було. Священик байдужий до людського горя, жорстока і немилосердна людина, бо зміг сказати Іванові: «Чорт по твоїй душі!Юрій Федькович порушив у творі проблему родинних стосунків. Іван — люблячий син, уважний брат. Його дуже засмучує лист брата Онуфрія. Вирвавшись у відпустку, голодуючи сам, купує гостинці рідним. У недавно перехворілого десь береться сила, коли він побачив умираючу від голоду й холоду матір. «Для рідної неньки борзо дрівця рубаються». Іван — людина великої душевної краси, та ці душі спотворювала погоня за наживою. Таким є дядько Івана Андрій. Родинні стосунки для нього нічого не важать. Тільки б вижити самому. Дядько Андрій забирає в сестри останню корову.<span>Дружба, взаємовиручка, солідарність — проблеми повісті «Три як рідні брати» Хоч і на родинному тлі, а показав Федькович прагнення простих людей боротися, жити вкупі у мирі та злагоді. Стверджував письменник,що має бути братерство різних національностей, пропагував доброту та щирість у взаєминах. Із змалює автор своїх героїв, милується їхнім благородством, утверджує їх моральне право на людське щастя.</span></span>
