Українські січові стрільці були єдиним українським національним формуванням у складі австро-угорської армії, сформованим з добровольців. Вони відгукнулися на заклик про гуртування під знаменами Українських Січових стрідьців для створення Легіону − добровільного військового підрозділу. Він був проголошений Головною Українською Радою 6 серпня 1914 року. Після проголошення маніфесту Головної Української Ради, молоді люди та чоловіки старшого віку масово почали записуватися до Українських Січових Стрільців.
ПЛегіон УСС був = єдиною українською військовою частиною тих часів як у військах Російської імперії, так і у військах Австро-Угорської імперії. Крім того, Українські січові стрільці не тільки воювали, але й проводили просвітницьку роботу з населенням України та захищали його від свавілля влади.
Іван Франко... Діяч, що уособлює цілу епоху української культури; один з найвидатніших письменників слов'янських народів; ім'я, що здобуває все ширшу світову славу. Вже сучасники сприймали його як «велике астральне тіло, що гріє всю Україну, а світить далеко дальше».Людина універсальної обдарованості, титанічної працьовитості, незламної стійкості і революційної націленості в майбутнє — Іван Франко жив у бурхливу, сувору й складну історичну добу. Його дитинство озвучувалось прокльонами нещодавній панщині й відгомонами революційних настроїв 1848 року; юність відсвічувала кумачами далеких барикад Паризької комуни й загравами пожеж у близькому робітничому Бориславі; полудень віку поета збігся з першою російською революцією, яка окрилила його впевненістю в перемозі нового, вільного життя; в останні роки митця відчутнішою і ближчою ставала майбутня революційна битва.Іван Франко-мислитель завжди орієнтувався на найвищі ідейно-філософські здобутки своєї епохи.Іван Франко — незрівнянний за своєю багатогранністю й плідністю діяч української культури. Він був великим поетом, прозаїком, драматургом і належав до тих письменників, яких сам порівнював з «деревом, що своїм корінням впивається якомога глибше й міцніше в свій рідний, національний грунт, намагається ввіссати в себе і переварити в собі якнайбільше його живих соків, а своїм пнем і короною поринає в інтернаціональній атмосфері ідейних інтересів, наукових, суспільних, естетичних і моральних змагань» (XVIII, 505). Він був ученим широкого діапазону — критиком і дослідником літератур, істориком, філософом, фольклористом, етнографом, мовознавцем, економістом, мистецтвознавцем. Він був невтомним публіцистом, журналістом, видавцем, політичним діячем, пропагандистом передових ідей друкованим і усним словом. Його перекладацькі інтереси охоплювали сотні творів літератури і фольклору різних народів світу, письменників різних країн і епох.<span>Протягом сорока років своєї невсипущої творчої праці І. Франко поповнив культуру свого народу близько 4500 творами найрізноманітніших жанрів. 50-томне видання його спадщини включає лише половину колосального творчого доробку — те, що несе в собі великий заряд думок і почуттів, мудрості та краси, здатних розширювати й збагачувати духовний світ наших людей, служити дійовою виховною силою.</span>
Епітети безжурний вітрогон, людьми похмурими метафора поле стелиться,радість тулиться пролітаю між людьми
Річка: "Без ніг, а біжить, не жива але вибігає"
М'яч: " Як не бий не по синіє а попросить ще раз так"
Олівець: "Чистенький, а коли по білому пройдеться насмітить"
Сніг:"Летить- мовчить, лежить- мовчить, коли вмре- зареве"
Книга:" Не кущ, а з листочками, не людина, а говорить"
Мороз:"Хоч сам не біжить, а стоять не велить"
Ява - енергійний, винахідливий, добрий, сміливий, співчутливий до чужого горя, кмітливий, відчайдушний, зазвичай саме він був ініціатором їхніх "пригод".