Лише зайдеш у нього ти -
І зразу ж радісно стає,
Співають пташки навкруги.
1.Нема нічого ситнішого за землю-мати.
(Нема нічього ситнішого за землю-мати: вона всіх годує й напуває.)
2. Прудкіше над усе думка.
(Думкою враз куди хоч перелетиш)
3. Миліше на усе- сон.
(Хоч як добре та мило чоловікові не було, а все покидає щоб заснути.)
4. Перед розумом і сила поступається.
(Хоч який би ти сильний не був, без розуму нічого не досягнеш)
Марко Вовчок у своїх неперевершених «селянських оповідях» — у силу специфіки обраної манери здебільшого дотримується оцінно-загальних портретних характеристик фольклорного типу: «Парубок на все село: гарний, хоч з лиця воду пити, жвавий, веселий і роботящий» («Свекруха»); «Стоїть якась постара, замучена молодиця, печаловита, боязлива…» («Козачка») . Якщо порівняти докладні портрети у Мирного і Нечуя-Левицького (не кажучи вже про Квітку-Основ’яненка), то у Мирного навіть у перших зрілих творах вони значно економніші, стисліші, з частішим використанням розбивок (хоча б у розглянутих), з введенням динамічних і роз яснювальних моментів. Тобто Панас Мирний ще на початку активної літературної діяльності, вочевидь інтуїтивно, уловив закономірності словесного живопису, про які пише мистецтвознавець Н. Дмитрієва:
«Хоч би як були зірко побачені й влучно визначені деталі, що в сукупності складають щось зриме ціле,- саме сукупність і вислизає в міру того, як письменник описує її по частинах. Чим опис повніший, тим довший, тим далі завершення відходить від початку, тим більше втрачається відчуття цілого»
До Костенко Ліно Василівно, я захоплююсь вами як письменницею та поетесою. Ви вносите в життя українського народу невтомну жагу до життя, ваші твори для нас орієнтир майбутнього. Читаючи ваші поезії, особисто в мене, захоплює дух. Вони, немов стріли, вражають в саме серце і залишають відбиток любові. Водночас такі теплі та чуттєві, сильні та живі, голосні та печальні. Спасибі вам! Спасибі вам за те, що ви є, за те що ви українка і ми український народ повинні пишатися тим, що маємо за честь бути вашими співвітчизниками. Я теж пишу вірші і саме ви та ваші поезії мене надихають. Поетична збірка "Річка Геракліта" - шедевральна! Гортаючи її сторінки, в мене нагортаються сльози... Її глибина чарує...Чи можемо ми очікувати найближчим часом появу нової збірки?
<span>Скільки всього хочеться сказати, скільки запитати, але "несказане лишилось несказанним...". Дуже хочу, щоб ви прочитали цей невеличкий лист палкої шанувальниці. Ви, мабуть прочитаєте і забудете, бо у вас таких "монологів" - мільйони, а мені все одно приємно. Мрію про зустріч з вами...</span>
Веснянка
Виграва сопілонька
У ліску,
Красується зємленька
У вінку.
Вітерець пустуючи
Шамотить,
Молодеє листячко
Мерехтить.
А у полі житечка
Оксамит,
А над полем — сонечко
І блакить.
І мов легкі човники
На морях,
Плинуть білі хмароньки
В небесах.
І на річці хвилечка
Мов жива,
А у лісі сопілонька
<span>Виграва.</span>