Схвалюється мудрість кмітливість.Засуджується зло і жадібність пана.
Наші батьки – це мама і тато, а батьки наших батьків – дідусь і бабуся. Тільки вони нічого не пожаліють для своєї дитини, це вони в хвилину небезпеки ніколи не згадають про себе, все віддадуть для того, щоб захистити свою дитину, не зупиняться ні перед якими труднощами, щоб їм жилось краще. Вони тяжко страждають, якщо їх дітей спіткало лихо, і розцвітають, стають молодшими, коли бачать, що їх діти виросли порядними людьми. Все, що є в нас найкращого, все від них – рідненьких
Время – переменный морфологический признак глагола. Время тесно связано с видом глагола.
У глагола несовершенного вида 3 времени:
прошедшее: грел, грела, грело, грели;
настоящее: грею, греешь, греет, греем, греете, греют;
будущее: буду греть, будешь греть, будет греть, будем греть, будете греть, будут греть.
У глагола совершенного вида 2 времени:
прошедшее: согрел, согрела, согрело, согрели;
будущее: согрею, согреешь, согреет, согреем, согреете, согреют.<span><span>
</span><span><span /></span></span>
Образование форм прошедшего времени
<span>Формы прошедшего времени глаголов несовершенного и
совершенного вида образуются одинаково. К основе инфинитива прибавляется
суффикс -л- и окончание рода или числа:
</span><span>В некоторых глаголах в форме мужского рода суффикс -л- выпадает: нести – нёс, но несла, несли; мочь – мог, но могла, могли; замёрзнуть – замёрз, но замёрзла, замёрзли.</span><span>Глагол идти и однокоренные ему глаголы образуют форму прошедшего времени от другой основы: идти – шёл, шла, шли; найти – нашёл, нашла, нашли.</span>
Если глагол стоит в форме прошедшего времени, при его
грамматическом разборе следует указывать число, а в единственном числе –
род.
<span><span>
</span><span><span /></span></span>
Образование форм настоящего времени
<span>Настоящее время имеют только глаголы несовершенного вида.
Формы настоящего времени образуются с помощью личных окончаний
единственного и множественного числа. У глаголов I и II спряжения личные окончания разные: греть – грею, греешь, греет, греем, греете, греют; тужить – тужу, тужишь, тужим, тужите, тужат.</span>
Если глагол стоит в форме настоящего времени, при его грамматическом разборе следует указывать лицо и число.
<span><span>
</span><span><span /></span></span>
Образование форм будущего времени
Глаголы несовершенного и совершенного вида образуют формы будущего времени по-разному.
<span>Будущее время глаголов несовершенного вида называют сложным, потому что оно образуется с помощью форм глагола быть, которые указывают на лицо и число глагола, и неопределённой формы: греть – буду греть, будешь греть, будем греть, будете греть, будут греть.</span><span>Будущее время глаголов совершенного вида образуется так
же, как настоящее у глаголов несовершенного вида, с помощью личных
окончаний единственного и множественного числа: согреть – согрею, согреешь, согреет, согреем, согреете, согреют.</span><span>Если глагол стоит в форме будущего времени, при его грамматическом разборе следует указывать лицо и число.</span>
У цій баладі рибалка веде себе більш скромно та виховано ніж русалка.Чарівна русалка приваблює Рибалку до себе в озеро,таким чином показує свою хитрість,а рибалка тим часом йде за нею та дивиться на цю красуню.Я гадаю,що більш художньо зображена тут русалка.Вона показує всі свої риси характеру які має.
У думі розповідається, як у турецькій неволі уже тридцять літ перебуває сімсот козаків. Одного разу до ув’язнених прийшла «дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка» і запитала, чи не знають вони, який сьогодні день «в землі християнській». Невольники, які тридцять літ «Божого світу, сонця праведного» не бачили, звісно, знати не могли. Тоді Маруся повідомила, що «завтра святий празник, роковий день великдень». Вона просила козаків не лаяти, не проклинати її за те, що нагадала про празник. Маруся сказала, що «як буде пан турецький до мечеті від’їжджати», то віддасть їй ключі, от тоді вона й визволить невільників. У святу неділю Маруся Богуславка визволяла невольників, але з ними не тікала, а просила передати її батькам, щоб вони не збирали великих скарбів на викуп доньки, бо вона «вже потурчилась, побусурменилась Для розкоші турецької, Для лакомства нещасного!»
Маруся Богуславка – це не історична особа, а узагальнений образ жінки-полонянки, яка, потрапивши в турецьку неволю і ставши дружиною турецького султана, не забуває рідної землі і намагається хоч щось корисне зробити для неї. Не маючи змоги повернутися в Україну, вона допомагає невільникам-козакам зробити це.
