Мені цікаво було дізнатися як народ ставиться до тих, хто зрадив Україну. І дізналася, що в України багато жителів, хто був за і проти. І в підсумку я зрозуміла, що всі люблять свою батьківщину. Тому що це дорожче всього на світі! І все ж більшість народу за Україну і навіть в планах не було пердавать нашу улюблену країну<span>.</span>
Що є предметом зображення в повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»:
Лось звичайний заселив лісову та лісостепову лісосмуги на південь до гір Карпат. Розселився на території нашої країни з Білорусії. Це велика тварина, довжина тіла може досягати 3 метри, висота понад 2 метри. Маса тіла 360—600 кг. Він має грубу шерсть, буро-чорного кольору, тільки чотири ноги світло-сірі, майже білі. На відміну від оленів, тулуб та шия у нього коротші, загривок у вигляді горба. Голова велика. Спереду нависає м’ясиста верхня губа, під горлом теж видно досить великий виріст. На відміну від зору, нюх та слух добре розвинуті. Роги є тільки у самців, їх два. Вони величезні та лопатоподібні, вважаються мисливським трофеєм. Їх тварини скидають кожної осені. Лосі травоїдні. Добре плавають.<span> Лосі дуже довірливі тварини, тому часто стають здобиччю браконьєрів, хоч на них полювати заборонено. Популяція лосів швидко зменшується, у 2009 році планувалося включити їх до Червоної книги, проте, на жаль, на даний час цього не зроблено.</span>
Перший промінець сонця ледь торкнувся землі, як Ромашка про-тягнула до
нього свою тендітну біляву голівку, розпрямляючи пе-люстки після довгого
сну. Раптом щось забриніло на її жовтому личку. Це Краплинка роси
залоскотала ніжну серцевинку. Ромашка засміялася і стрепенулася.
Краплинка не втрималася і від несподі-ванки зіскочила з квіточки на
листочок. Аж раптом плюхнулась з нього у струмочок, що весело дзюрчав
<span>між високих трав. </span>
Потічок поніс Краплинку далеко-далеко. Спочатку вона з цікавістю
роздивлялася навкруги. Аж поки потічок не приніс її до бурхливої річки. І
тепер вже з острахом Краплинка пливла за течією, яка ставала все
бурхливішою.
Раптом завирувало все, а потім стихло, бо річка вже донесла свої
води до моря. Краплинка ледве отямилася від такої стрімкої подо-рожі.
Вона розслабилася на поверхні морської гладі і ніжилася на сонці. Зовсім
скоро їй стало так легко-легко на душі, що вона віді-рвалася від
поверхні моря і полинула у височінь.
А високо в небі вже кружляли мільйони інших краплинок. Їх ставало
дедалі більше і більше. Вони збиралися у великі пухнасті хмарки.Та скоро
всім забракло місця. Бідолашна Краплинка задиха-лася від тисняви, її
штовхали з усіх боків роздратовані товаришки. Вони так кричали одна на
одну, що вдарив грім. А розгнівана хмара виштовхнула нахаб зі своїх
обіймів.
Вільно стало Краплинці. Радісно летіла вона вниз разом з
подру-жками. І не лякала її невідомість. Бо відчувала Краплинка, що там,
на землі, її чекають.
Веселим дощем пролилися краплинки на дерева, будинки, спраг-лу
землю. А наша добра знайома впала в обійми Ромашки і радісно вигукнула :
<span>— Ось так зустріч! Привіт, Ромашечко. Я знову тут!</span>
Так. У нього була жінка, яку він надзвичайно любив. Здібний та розумний син. У нього була сім‘я, що може бути краще? Люди слухали та прислухалися до нього. Ось чому він прожив щасливе життя
