“Батьком української літератури ” часто називають Івана Котляревського. І це не випадково, бо поема Котляревського “Енеїда” (вперше побачила світ у неповному виданні у 1798 році) була першою поемою, написаною українською літературною мовою.
У світі є багато віршів,я й сама полюбляю іноді віршика написати,це дуже цікаво і захопливо.
Мій улюблений вірш "Мені тринадцятий минало" Цей вірш я знаю ще з дитинства,тому що батьки мені ще з дитинства прищеплювали любов до віршів,пісень,казок.Коли я була маленька то я була дуже допитливою.Я завжди усіх питала що?,де? коли? І коли я почула цей вірш я стала запитувати татуся - а хто його написав?Що він значить? І тоді я дізналася багато цікавого про цей вірш і він до цього часу все ще мій улюблений.
Епітети:Дніпр широкий,сердитий вітер,верби високі,блідий місяць,синє море.Порівняння: неначе човен.
Майже з першої сторінки ми знайомимося зі світом народних казок, стикаємося з персонажами містичних легенд, які переказуються із покоління в покоління, впізнаємо багато «щедрівок, які взимку виспівувалися під вікнами», насолоджуємося тим, як наші співвітчизники оспівують, на перший погляд, самі звичайні явища природи. Читаючи цей твір, можна добре відчути, що М. Стельмах, як письменник і як син українського народу, глибоко шанує його обряди, традиції і звичаї. І калина, і свята повага до хліба, і вишивані рушники – все це душа народна, все це – наше минуле і наше майбутнє. У повісті досить виразно підкреслюється повага письменника до землі, насіння, оранки, сівби, до дерев, з якими герої розмовляють начебто з живими. Навіть відображення праці нагадує якийсь народний ритуал, що був добутий віковим досвідом наших предків. Таке поважливе ставлення до народних звичаїв та традицій, до природи і праці, мало величезний вплив на формування поглядів Михайлика, на його самовиховання і становлення як майбутнього талановитого митця. "Убога хатина Михайлових батьків, прикрашена вишитими рушниками й кетягами калини, три хлібини й грудка солі на столі, свячені страви у мальованих полумисках."