Якого героя? Як звали його?
Лаврін - лагідний, м'який, жартівливий.<span> у Лавріна — «веселі, сині, як небо, очі світилися привітно і ласкаво». У розмові з Карпом про дівчат він у кожній виділяє привабливі риси, виявляє доброзичливість до навколишнього світу. Йому властиве почуття гумору. Парубком він не бере участі у сімейних сварках, а своє ставлення виявляє у жартах: то зліпив коник з глевкого хліба, спеченого Мотрею, то жартівливо плюнув на купку буряків і квасолі, коли Мотря кинула миску з борщем під ноги свекрусі. Закоханий у Мелашку, він освідчується, думає й говорить словами пісні: «Брови чорні, очі карі — любо подивитися; личко як калина, а як гляне, засміється, в мене серце в'яне», «Як з нею не оженюся, то в Росі утоплюся» та ін.</span>
Але нове становище в сім'ї після одруження вносить свої корективи. Прагнення хазяйнувати самостійно призводить до конфлікту з батьком. Лаврін не може обминути і сімейних чвар. Він не поступається братові грушею, сподіваючись продавати щороку груші і брати гроші. Такі міркування й поведінка Лавріна свідчать про ті безумовні зміни, яких він зазнав, <span>Він у всьому бачить хороше, добре, шанує людей, захоплюється красою природи, має ліричну душу і грає на сопілці. Але, нажаль, зрештою і Лаврін стає егоїстом.</span>пристосовуючись до умов дрібновласницького побуту.
це була темна і лякаюча гущина лісу.
теплий літній вітер гойдав листячко дерев.
для мене дуже цінною є кожна мамина порада.
Рукавичка порвалася, нажаль,і всі тварини залишилися без житла.Але дід, власник рукавички домоміг тваринам
Гарний сонячний ранок,срібна роса і мирна блакить-цю красу може оцінити тільки та людина,яка здатна цінувати прекрасне...Саме таким і був Михайлик з твору "гуси лебеді летять".Добрий,чутливий,справжній юний цінитель прекрасного.А ще іноді філологи порівнюють людину з квіткою,яка дуже ніжна,тобто всі ми -це частина природи...і тільки справжню духовно багату людину можна назвати одним цілим з нею.
