<span>Іван Франко створив чудовий образ Максима Беркута, гарячого патріота, безмежно відданого народові. З Максимом ми знайомимося вже на перших сторінках повісті. Він виявив себе як безстрашний рицар і вольовий начальник. На вихваляння Тугара Вовка, що вабив ведмедя, Максим з властивою йому прямотою сказав, що якби ведмідь тримався купи, то й ціла зграя вовків йому було б нестрашна. Як і батько, Максим бачив незламну силу в єдності людей. Максим гордий своїм простим походженням і зневажливо ставиться до бунтівного боярина. Він розумний, розсудливий, з почуттям власної гідності. Великий гнів і ненависть до зрадників виявив Максим під час збройного зіткнення з монголами. Героїчно бився Максим з ворогами і волів перемогти чи загинути в боротьбі. Та був наказ боярина живим захопити юнака в полон. Молодий Беркут називає Тугара Вовка зрадником, рабом Чингісхана. «Хоч і в путах, а я все вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» — сказав Млксим.</span>
Бо йому немає сенсу жити.Тут всі його зневажають, навіть діти.Також він дуже далеко від сім'ї, з якою Фрідріх більше не буде ніколи...
Злочинцем виявився лікар Ройлет вітчим місіс Стоунер.Причина злочину жадністю вітчима, бо коли померла їхня мати то вона сказала що будеш їм давати гроші і йому це не було вигідно.
Майбутнє...Звичайно,кожен із нас задумується
над ним.Бачить його світлим і прекрасним,без
всяких життєвих перепон і негараздів.
На мою думку,вже з юності кожен повинен
задумуватись над майбутнім.Тобто,старанно
навчатись в школі(щоб потім отримати
хорошу професію),розвивати у собі хороші
якості
(добро,чесність,доброзичливість.щирість).
Я бачу себе у колі сім'ї,рідних і близьких.І не
головне,чи стану я в майбутньомувідомою чи
багатою,а головне,щоб навколо мене були
хороші люди,які б по-сравжньому мене любили
і поважали.Г.Сковорода казав:"Маючи друзів
вважай.що ти володієш скарбом".
Знаєте,одного разу біля магазину я побачила
старшого чоловіка,який сидів,пив пиво і
бормотав собі щось під ніс.Від п'янства він не
міг вимовити жодного слова.Дивитись на
це,звичайно,страшно.І одразу починаєш
задумуватись над майбутнім.Невже мене
чекає таке саме?Навіщо проживати життя,щоб
так його закінчити?!На мою думку,потрібно
по-собі залишити хорошу згадку.І тому я
вважаю,що над майбутнім потрібно
задумуватись ще в молодості,бо як
кажуть:"Кожна людина-творець своєї долі".
Чи вважаю я себе хазяїном своєї долі?Це теж
складне питтання,і ніхто,мабуть,категорично
на нього не відповість.Думаю,що я будівничий
свого майбутнього:цеглина за цеглиною будую
своє життя,що тільки починається.А
господарем своєї долі я відчую себе тоді,коли
зможу служити своєму народові,країні,коли з
радістю ітиму на роботу і радо повертатись
додому.
Тарас шевченко прожив 47 років з них 24 роки перебував у кріпацтві. 10 на засланнях. А всі інші під жандарським наглядом.