«Павлусь мріяв про те,
коли й він підросте, стане славним козаком». «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив». «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від
землі, розмахнув ним і кинув на землю». • «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це
якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не
переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він
бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих
козаків полягли». • Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком
станеш, тоді й засоромишся».
«У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні
побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво
стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували
в Спасівці». • «Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру
забрали! Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз
убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його
взяв на руки Степан і став відтирати». • І він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці
на базар. Як її поганці оглядають та торкають, а відтак везуть у далеку
турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». • «Хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без помочі?» • «Дідусева наука стала йому в пригоді. «Ось це Великий Віз, а ця зоря
над нами — то показує північ. Ну, навпроти неї мусить бути південь”». • Недоля: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий
буде».
Це простий, сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий, йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом, а багато чого довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем'яна та улюбленої бабусі, Михайлик сприймає світ, як казку. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі. Любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому небі. Михайлик — романтична натура.
Фантастичний політ оповідача над просторами Росії у пошуках "Раю" в імперії Миколи 1.Складається зі вступу який має характер філософського роздуму.Далі подано три картини:Україна,Сибір,Петербург.Поет використовує прийом сну.Це допомагає йому миттєво переміщатися в просторі,а також показувати пригоди ліричного героя.
Є у любій нашій школі різні типи класів.
І чимало в нашій школі класів-лоботрясів.
У цих класах добрі діти, гарні та веселі,
І відразу після школи мчаться до оселі.
Не цікавить їх навчання та не тягне в школу,
Їм пошвидше би до друзів і собі додому.
У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться.
І заходити до них вчителі бояться.
Діти скачуть та грохочуть, голасно сміються,
Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються.
І навіщо вони ходять в нашу гарну школу?
Краще взялися б за розум та і йшли додому.
Там вони би посиділи та поміркували,
Як себе потрібно вести, щоб їх поважали
