Сава:
Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно
збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б
не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й
несупокійного. З його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його
погляд прикро і відтручував від себе. Очей сих не наслідив він ані від
тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й
чесноти, погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в
усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали
нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям.
Але він -
то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись.. . та не до доброго й не
до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би
день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа
на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому
спрага не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і
збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав
гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог
знає з ким випити!
Тато його не позволяв йому курити, бо сам не
курив, а Григорій усе приносив йому пачку з Гоппляцу, як знав, що в
нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. В тата пив він горівку
лиш 3-4 рази до року - на різдво, на Великдень, на храм і на Новий рік
або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів
до тижня. А вже найліпша була для нього Рахіра.. .
Михайло:
І
не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини,
лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він
був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і
замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше,
ніж за другою.
Такий був Михайло! Просто пішов до бурдея, не
ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати
до орання, аби братися до землі.
Сава про нього так казав:
"Михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у
великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був
здатний, як рідко хто перший-ліпший. Але серце було у нього м'яке, як
тісто!..
Рахіра мала багато спадкових вад — злодійкуватість, жорстокість,
нечесність, заздрість — і не цуралася їх. Вона підтримувала всі темні
інстинкти в Саві і цим прив'язала його до себе.
Анна всіма
характеризується як добра, розумна, шляхетна й порядна дівчина. Вона
здатна на щирі та палкі почуття. Але не може протистояти родичам, які з
неї знущаються. Самотня душа не знала, до кого прихилитися, тому не
встояла перед Михайловою любов'ю, не знайшла в собі сили вберегти його
дітей. Добре, що Анна знайшла в собі сили жити далі, працювати, бути
такою ж доброю, і, врешті-решт, заслужила щастя.
Роботу виконала учениця середньої загальноосвітньої школи № 292 м. Києва Петроченко ННауковий керівник Дєвицька Наталія Миколаївна, вчитель української мови та літератури вищої категоріїНевмируще джерелоНе можна собі уявити дівчину або працьовиту людину, що не співають гарних народних пісень.Пишучи фольклорні твори, люди відображають в них своє життя, любов до рідної землі і взагалі, всі вияви людської душі. Михайло Васильович Гоголь дуже точно висловився про значення народної поетичної творчості: "Пісні малоросійські - казав він, - можуть с повним правом називатися історичними, тому що вони не відриваються ні на мить від життя і завжди вірні тодішній хвильки й тодішньому стану почуттів…"Ліричні жанри дуже широко розвинулися в українському фольклорі і, так як пісні мають багато різних тем, то в зв'язку з цим вони поділяються начеб то на групи або жанри. Ще в давнину, як вважають вчені, коли у наших предків засобом спілкування були незрозумілі для нас вигуки, в основному вони користувалися ними для полегшення праці і об'єднання спільної сили в один трудовий рух. Згодом з вигуків почала утворюватися мова, в зв'язку з чим пісні ставали багатшими та мелодійними. І нарешті пісні почали набувати самостійності і ставати частиною усної народної творчості.До лірики - частини фольклору можна віднести обрядові пісні, пісні родинного ухилу і т.д.Найбільші групи, на які поділяється лірика є родинно-побутові пісні, трудові та календарно-обрядові пісні.У родинно-побутових піснях оспівується життя в родині, відносини між членами сім'ї і т.д. часто можна почути дуже розповсюджені пісні про кохання, які теж відносяться до родинно-побутових пісень. Основними їх героями є батьки та діти, коханий і кохана, свекруха та невістка, тощо. Наприклад пісня "А я в батька росла":А я в батька росла,Одиниця була,Мене мати не жаліла -Взяла, заміж віддала.Віддала мене матиУ чужу стороні,Між велику сім'ю.А чужа сторонаІ без вітру шумить, -Чужий батько, чужа матиІ не б'ють, то болить.Соціально-побутові пісні оспівують в собі стосунки між людьми різних прошарків суспільства, а також - життя громадян. Соціально-побутові пісні, як і всі пісні українського фольклору, дуже різнобарвні та соковиті, так як сюди входять чумацькі пісні, рекрутські та солдатські, кріпацькі, козацькі, бурлацькі і наймитські та стрілецькі пісні.Взагалі, лірика є дуже багата на народні пісні, які в свою чергу є значною частиною набутків українського народу.І ніщо не може скоротити це дивне диво народу - пісню, що таїть в собі стільки вчасної сили!Минають віки, змінюються правителі, потрясають світ ніщивні війни та голодомори, і взагалі, багато що приходить нового та сучасного, а народна пісня завжди залишається і проносить через усі злигодні та незгоди свою красу, свою нев'янучу молодість.І я вважаю, що українська пісня найкраща, найпрекрасніша з усіх народних пісень світу!