Відьмин ставок
Софійка з тітонькою Сніжаною пішли купатись.Проходячи повз, старої –пресухої бабці на старому– пресухому пні запитали в бабці,чому цей ставок називається "відьминим".Вона говорила,що має великий гріх.Її мати варила зілля,людей рятувала,кому поробляла.І одного разу приїхала до неї жінка попросила приворожити хлопця,але вона не винну душу згубила,стратила хлопця.І відтоді мамин гріх перейшов на мене сказала бабця.Уже за дев'яносто а спокою мені за мамин гріх нема й не буде.
Тема: Зображення весняного грому,як передвісника бурі.
Ідея: Утвердження непереможності нового в суспільстві,боротьби народу. Очікування людьми змін.
Жанр: громадська лірика
Основні художні прийоми:
1)Паралелізм,
2)Алегорія
Алегоричні образи:
Хмари та грім - це передвісники благодатної пори,яка оновить людські життя.
Художні засоби:
Алітерація,Анафора(єдинопочаток) - "гримить"
Метафора: Благодатна пора,вітер гуляє.
Порівняння: мов красна весна
Епітети: красна весна
Риторичний оклик: Гримить
Віршований розмір: чотирьохстопний анфібрархій.
У село Спасівку ввірвалися татари, запалили хати, стали ловити дівчат і хлопців. Селяни захищалися, як могли, але полягли під ножами татар, серед них дід і мати Павлуся. Ганну та батька нападники захопили в полон. Павлуся вдарили по голові, коли він кинувся захищати сестру. Отямившись, хлопець відв'язав татарського коня, вискочив за огорожу й помчав у степ. Навздогін йому полетіли стріли й одна поранила. - Така зав"язка твору.
Основний конфлікт - між братерською любов"ю простого хлопця до сестри, його благородством і міжністю, і татарськими поневолювачами, що гнобили український народ.
Всі події
, які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони
відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності
від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей
проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не
можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а
природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не
поза нею. Прекрасний приклад цього <span>Тореадори з
Васюківки"- це пригодницько-гумористична повість. Історія ця надзвичайно
цікава. Події, описані автором, настільки захоплюючи, що хочеться читати цю
книгу від першої до останньої сторінки ще і ще. </span><span>
Головні персонажі повісті — це Ява Рень і Павлуша
Загородній. Вони звичайні школярі-підлітки, що мешкають у селищі Васюківка, бешкетники,
фантазери та "зривщики дисципліни".
<span>У одного з них дуже незвичне ім'я — Ява. В повісті
розповідається, що то він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора
роки. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: "Я — Ваня", а вийшло
"Ява"..., але причепилося оте "Ява" до нього, як реп'ях до
собачого хвоста. У Івана "руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно
вкрите веснянками." Ява Рень — енергійний і відчайдушний хлопець. Зазвичай
саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою
прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Але хлопець
здатний не тільки на бешкетування: коли сталася прикра подія з
переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з
української мови на "безлюдному" острові, дібравши собі ім'я "Робінзон
Кукурузо". </span>
<span>Павлуша Загородній — це кращий друг Яви. Він
більш врівноважений і спокійний хлопець. Він захоплюється малюванням і мріє
стати льотчиком, але не менше за Яву полюбляє різноманітні пригоди й таємниці. </span></span>
<span>Васюківські "тореадори" завжди мають
благородні наміри, але через брак досвіду і знань, на жаль, іноді потрапляють у
прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи вчинки, вміють усвідомити
помилки й намагаються їх не повторювати, хоча відразу ж вигадують і здійснюють
нову "авантюру". Тому читачі з цікавістю довідуються про пошуки
незнайомця з тринадцятої квартири, зйомки в кіно, про допомогу хлопців під час
рятування рідного села від стихійного лиха, про викриття двох місцевих
"шпигунів". </span>
<span>Бажання і наміри Яви і Павлуші дуже зрозумілі їх
одноліткам. Напевно, головне, про що хоче сказати автор: дружба — це велика
сила! І так важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою
в огонь і у воду, не зрадить, завжди допоможе в скрутній ситуації. Це дає нам
зрозуміти слова:безсмертя і добро-дружба;вічість і краса-друзі.Ось це і є
основою житя людини на землі.</span>
Вишиванка, жупан, плахта, але це не все...