Гофман як багатогранний митець^романтик. (Амадей Гофман — німецький письменник, композитор і художник. У його фантастичних оповіданнях і романах втілився дух німецького романтизму.)
II. Казка Гофмана "Крихітка Цахес..." — багатоплановий твір.
1. Специфіка романтизму Гофмана. (Події у творах Гофмана майже ніколи не відбуваються у далеких краях — зазвичай його неймовірні фантастичні герої діють у повсякденній обстановці. Іншою особливістю специфіки романтизму Гофмана є переплетіння реальності та нестримної фантазії, контраст високого, прекрасного і заземлено-буденного, потворного. І, нарешті, творам Гофмана притаманні іронія і гротеск.)
2. Конфлікт між митцем і філістером. (Потвора Цахес з ласки феї Розибельверде став для людей, що його оточували, не лише нормальним фізично, а й навіть симпатичним, талановитим, перебираючи на себе чужу славу і хист. Конфлікт розгорівся між поетом Бальтазаром і чудовиськом Цінно-бером, якому слухачі приписали щойно прочитані Бальтазаром чудові вірші. На присвоєнні чужої слави Ціннобер не зупинився, він вирішив одружитися з коханою дівчиною Бальтазара.)
3. Доктор Проспер Альпанус — образ справедливого мага. (Якщо під дією чарів Розибельверде ніхто не помічав потворної суті Ціннобера, то чарівник Альпанус все бачив у магічному дзеркалі. Він і звернув увагу феї на те, що її експеримент із Цахесом не вдався і треба повернути все назад.)
III. Повчальне значення твору Гофмана. (Створення химерного світу, де аномально сприймаються достоїнства людини — тупа потвора Цахес як талановитий симпатичний юнак, — втілює глибокі тенденції, взаємозв'язки в суспільстві.)
Про эту картину я смогу сказать многое но я скажу самое главное она душевная и красивая духовая и гордая
Поезія «Виклик» написана у 1862 році. Цей вірш було покладено на музику, і згодом пісня "Ніч така місячна..." стала такою популярною, що стала народною.
Вірш «Виклик» належить до інтимно-пейзажної лірики. У цьому вірші поет гармонійно поєднує картину української ночі зі станом душі ліричного героя, закоханого юнака.
Головна ідея твору - оспівування кохання як високого почуття і захоплення мальовничою природою; крім того, у вірші знайшли відображення соціально-громадянські проблеми того часу.
Вірш названий «Виклик» тому, що ліричний герой кличе свою кохану на побачення.
Художні засоби: епітети: «ніч – місячна, зоряна», «гай – чарівний», «небо – незміряне, всипане зорями», «осичина – струнка», «перли – ясні», «розмова – тиха», «роса – краплиста» та багато інших.
порівняння: «гріє, як жар».
метафори: «…злоба підслухала», «нічка приспала всіх, соном окутала»;
метафоричне порівняння: «ясно, хоч голки збирай...», «гай – ніби променем всипаний»; «вороги – знуджені працею»; «нам – окраденим долею…»;
гіпербола : «і над панами я пан!», «хвиля кохання»..
метафоричне звертання, вживання зменшувано-пестливих форм: «моя рибонько». зменшувано-пестливі форми: «ніженьки», «до хатинньки», «лебедонько», «до серденька», «нічка»
«Гетьман»
Вірш написаний у 1902 році; присвячений доньці М. Старицького.Жанр - балада.
У баладі автор розкриває патріотичні, громадянські переживання Богдана Хмельницького (ліричного героя), та акцентує увагу на соціальних проблемах свого часу.
Використовуючи художні прийоми фантастики та казки, М. Старицький героїзує минуле і звертається до подій того часу, коли був написаниа балада. Очевидним є зв’язок балади «Гетьман» з українською народною баладою. Він виявляється у таких фантастичних діях як оживлення мерця (привид гетьмана Б. Хмельницького) а також у фольклорних образах-символах: печера-труна, білий кінь з вогненними очима, ніч під Водохреща — містична пора, кривава сльоза матері-України, що оживляє мерця.
