"Людина нібито не літає ,
а крила має.
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
а з правди,
чесності
і довір'я."
Це слова Ліни Костенко з поезії "крила". Прочитавши цей уривок ми розуміємо, що у кожної людини є свої крила від народження . У якоїсь людини ,можливо, є крила тому що вона вірна у коханні, щира на турботи тощо.У мене ,можливо, також є крила. Адже я допомогаю своїм друзям ,якщо вони у біді,щодня прибираюсь у своєму домі,полегшуючи цим роботу своїй матусі. Також я можу приготовити сніданок,обід чи вечерю якщо мої батьки заклопотані справою. Тому допомогаючи іншим ваші крила стають дедалі більші.
Денисикины рассказы(это альбом там несколько рассказов)
Поможи мені а я допоможу тобі
Епітети: дитячі любі роки, вродливі королівни, безпощадній зброї. Метафора і порівняння: Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння?
Головний герой оповідання — білий кінь Шептало, який працює на одному з господарств, виконуючи разом з іншими кіньми важку й обридлу щоденну роботу, і терпляче зносить удари батогом від конюха Степана та хлопця-підпаска. Шептало згадує, як колись його, молодого й гордого, «зломили», осідлали люди, примусивши працювати на себе.
Часом ця робота була нестерпно принизливою для білого красеня, предки якого «гарцювали на залитім різнокольоровими вогнями помості, і милуватись їхньою красою щовечора сходилися людські натовпи». Найтепліші спогади коня пов’язані з дитинством, коли лошам-стригунцем весело бігав із матір’ю по квітучих лугах, слухаючи її розповіді про дідів-прадідів. А потім з’явились люди…