Сорочинський ярмарок» - це українська плахта, барвистий колористичний символ жіночої величі та гідності, втаємниченості та загадковості кольору в народній самосвідомості українців» (Стефан-Арпад Мадяр) [1, 146].
«Сорочинський ярмарок» - українська плахта... Чи правий художник С.-А. Мадяр? Які кольори домінують у «Сорочинському ярмарку» і якого кольору «Вечори на хуторі біля Диканьки»?..
Перше кольорове означення, яке ми зустрічаємо у «Вечорах на хуторі біля Диканьки», це прізвисько оповідача, котрого, мабуть, за колір волосся прозвали Рудим Паньком. «За что меня миряне прозвали Рудым Паньком - ей-богу, не умею сказать. И волосы, кажется, у меня теперь более седые, чем рыжие» (виділено мною. - I. К.) [2, 6]. Цікаво, що це кольорове означення (вживається тут 5 разів) використав Гоголь тільки у передмовах до першої і другої частин «Вечорів на хуторі біля Диканьки» і жодного разу не вживає його в інших творах (у повісті «Тарас Бульба» М.Гоголь використовує кольороназву «рыжий» - маємо «рыжий жид» (3), «Шинель» - «несколько рыжеват» і «рыжевато-мучного цвета», «Рим» - «рыжий капуцин»).
Рудий - означає колір дещо невизначений, змішаний, він називає червоний колір предметів, що мають природне червонувате пофарблення [див.: 3, 110].
У «Сорочинському ярмарку» маємо й інші відтінки червоного:
рожевий («.на возу сидела хорошенькая дочка с круглым личиком, с черными бровями, ровными дугами поднявшимися над светлыми карими глазами, с беспечно улыбавшимися розовыми губками, с повязанными на голове красными и синими лентами.» [4, 12-13]);
