Нещодавно мені випала нагода прочитати твір Джека Лондона «Жага життя» і я ще довго не могла прийти до тями. Мене безмежно вразила сила людського духу, прагнення особистості досягти мети та вижити.
Коли я розпочала своє ознайомлення з оповіданням про двох друзів, то спершу подумала, що головному героєві не вдасться дістатись до рідних земель, а ось його напарник Біл має всі шанси знову побувати вдома. Я ще ніколи так не помилялась! Мені прикро це визнавати, але я, на жаль, спочатку звернула увагу лише на зовнішність героїв та їхню фізичну форму, тобто, замість того, щоб придивитись до рис характеру чи моральних якостей, зробила хибний висновок, що сильнішим є той, хто міцніший фізично.
Зрештою, на перший погляд так все і виглядало. Але приблизно хвилин за п’ять, коли я прочитала, що головний герой отримав травму та потребує допомоги, а його «друг» Біл покинув хворого напризволяще, я змінила свою точку.
Я вважаю, що людина не зможе чогось досягти чи здобути щось шляхом зрад, вбивств, злочинів… Мені навіть здається, що коли Біл покинув свого товариша, то підписав собі смертний вирок. Адже «гуртом і батька легше бити», пам’ятаєте?
Хоч би яким слабким та виснаженим не виглядав головний герой, у нього було дещо важливіше за фізичну силу: він мав любов до життя. Він не мав честолюбних намірів чи злостивих думок. Не хотів перемогти та полишити слабшого. Він просто хотів ЖИТИ.
Тому, на мою думку, головний герой і виявився сильнішим та переміг. Адже найважливішим для людини має залишатись сила воли, чистота помислів та прагнення жити.
Чому, коли ми чуємо рідну мову, інтонації української пісні, в нашій душі з'являється щемливий і нез'ясовний смуток і в той же час дивовижне почуття світла в душі? У чому ж вічна сила, чарівливість народної пісні? Все досить просто. Українська пісня живе у віках тому, що її інтонації - це інтонації українського народу, це голос Батьківщини, голос матері, голос нашого . серця. Народна мудрість свідчить: "У пісні живе душа народу". Основа української пісні - це, передусім, її висока духовна спрямованість, яка вмістила в себе природне багатство української землі, характерні риси її народу, традиції народного побуту. Українська пісня є джерелом, носієм культури, основою усіх інших музичних жанрів.
Усі тври Т. Г. Шевченка об'єднує те, що кожне слово в них - про Україну та про її долю. У них теми про працю, про боротьбу, про місце поета в суспільстві , про світле кохання і про палку ненависть до гнобителів рідного краю, спогади про героїчне минуле і мрії про майбутнб.
У світі багато всього цікавого, невідомого і недослідженого. ,,Хто сказав що все уже відкрито?" - писав талановитий Василь Симоненко. А й справді, на нашій ненькі Україні ще багато чого незнайденного. Потрібно мати жагу до нових відкриттів та безстрашність до ситуації відкрити вже відкрите!