1)«Найбільшою мрією стало самому щось посіяти і щоб воно зійшло. <span>Хлопчик і робив це, наслідуючи маму». 2)</span>«Усе ще ходив безштаньком. Закутаний у хустину, кінці якої пущено під пахви, в сірячому із закаченими рукавами й довгими полами, в личаках, намотаних до колін, скидався на дівчину, а ще більше на якусь прояву, <span>мов би він і не чоловічої статі. Оченята бистрі. Руки беручкі». 3)</span>«Але й ніхто не міг зрівнятися з ним, граючи у гилки». 4)«...Його проганяють, кривляються, кидають у нього камінцями, й ді-<span>став за це між плечі штурхана». 5)</span>«Я, мамо, виплекаю квітку — я стану над громом...» 6)«Ніяких помічників йому не треба. Корови напасені, телята і вівці не губляться, їх не крадуть вовки. Між людьми йде поговір: «Він щось знає...» А підліток чередникує, самуючи, і нікому не здогадатися, яке <span>в нього бистре око, яке чуйне вухо». 7)</span>«Гнаний, кривджений і безпритульний,— все шука, до кого б при-хилитися й пригорнутися. Прихилиться до берези: вона шумить, гуде, губить листячко і голубить його.<span>Пригорнеться до трави: вона шелестить, гомонить, пахне, милує». 8)</span> «Блаватоокий — у тих очах назавжди поєдналися гострий розум і мрійливість. У них світиться стримана, лагідна, мовчазна душа. У виразі обличчя, в найменших порухах голови вгадується чуйність, сторожкість, напружена увага до шурхотів і запахів. Він і птах, і мис-ливець. В його душі живуть всесвітні тривоги — великий страх, але <span>ще більша цікавість і боязка, невтомна жадоба пізнання». 9)</span> «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави — усе живе, усе для чого призначене. Навіщо ж його <span>мучити й нівечити?» 10)</span> «Ніколи не мав вільної хвилини: гонили на панщину, і він ішов, як не з косою, то з ціпом,— косив, молотив. Восени садив дерева. Викопував у лісі дубки, кленочки, явірки і тикав їх, де було місце: коло хати, край вулиці. Біля криниці. Взимку возився з гноєм, роз-носив його на город і на поле. Коли втомлювався, розтирав снігом руки й обличчя — вони горіли як жар. Ще й не пахло бруньками, заготовляв живці, ховаючи їх до пори в погребі. А з теплом щеплював <span>дички. Хто просив, нікому не відмовляв». якшо ще треба зверта</span>
Мета — формувати компетентності: предметні (знання особливостей перебігу російського літературного процесу ХІХ ст.; розуміння значення творчого доробку Ф. М. Достоєвського для розвитку романістики; знання особливостей індивідуального стилю письменника; розуміння філософського змісту роману «Злочин і кара», символізму й поліфонізму твору; аналітичне мислення; культуру мовлення; естетичний смак); ключові (уміння вчитися: навички самостійної роботи; пізнавальну активність; комунікативну: навички спілкування в колективі; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурну: прагнення зрозуміти світ довкола себе: прагнення літературної освіченості; почуття справедливості й гуманізму).
Ирій для мене це казкова країни,в якій можна багато фантазувати.Ирій країна солодощів,які я дуже люблю.Ирій для мене країна загадково.Це країна де леви доглядають за курчатами,щоб ті не заблудилися.А одним словом Ирій країна мрій.
1. Як звали сестру Павлуся (Ганна) 2.Хто керував загоном татар що набігли на козаків(Мустафа-Ага) 3.Скільки наказали дати дротянок Павлусеві за спробу втечі(20) 4.Що було сховано у сідлі татарського коня на якому утік Павлусь(Червінці) 5.Як називали українських полонених(Гяури) 6. Кого перед тим як поїхати додому попросив Павлусь відпуститу у Сулеймана-ефенді(Остапа Швидкого)
