<span> Маруся Богуславка – зрадниця чи патріоткаІм'я Марусі Богуславки відомо нам з української народної думи. Думи – це оригінальний за формою та виконанням витвір українського народу, і серед них «Дума про Марусю Богуславку» вважається найбільш довершеною. Основна тема думи – доля полоненої дівчини-українки Марусі, яка навіть ставши жінкою турецького хана, серцем своїм залишається вірною Батьківщині.Сюжет думи простий – до козаків, що сидять у турецькій в’язниці, приходить Маруся Богуславка та сповіщає, що наступного дня християнські землі святкують Великдень. І коли козаки впадають у відчай від того, що й не знають, який великий день наближається, й не зможуть його святкувати як годиться, Маруся заспокоює їх. Вона обіцяє, що хан поїде та віддасть їй ключі, тоді Маруся буде «… до кам'яної темниці прибувати, отвирати, вас, бідних невольників, а з кам'яної темниці випускати». Усе, про що просить Маруся, так це щоб козаки заїхали до її рідного місця побачитися з її батьками. Дівчина переказує їм, щоб вони не збирали грошей на її визволення, бо вже вона «потурчилась, побусурменилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного». Із цим слів ми розуміємо, що зовсім не солодке її життя в Туреччині, проте чи є в неї вибір?Чи є Маруся зрадницею рідної землі? Я вважаю, що ні. Тому що зрадник – це той, хто свідомо зраджує когось, а Маруся – лише жертва обставин. Що може зробити дівчина проти воїнів? Вона може лише чинити опір та заплатити за це життям. Чи це розумно? Адже життя людини – це найвища цінність, і кожен має право жити. Маруся приймає рішення не губити себе, а зробити для Батьківщини те, що в її силах – випустити на волю козаків. Це засвідчує її патріотизм. Вона розуміє, що це може дорого їй коштувати, але Богуславка – мужня дівчина. Багато мужності треба й для того, щоб пристосуватися до нового життя. Нелегко бути патріоткою, коли ти сама є бранкою і твоє життя залежить від іншої людини.<span>Маруся могла би втекти з козаками, проте це вже було б зрадою довір’я «пана турецького», свідомий обман. І на це Маруся не здатна. Також ми бачимо, що в душі вона завжди любитиме рідний край, своїх батьків. Тож, я вважаю, вчинки Марусі розкривають її чесну, мужню натуру, не здатну на підлі вчинки та зраду.</span></span>
Природа в житті людини відіграє як матеріальне, так і духовне значення. Матеріальне, бо власне природа дає нам їжу, житло, одяг. І здавалося б, ця думка дуже проста, тому, дотримуючись цього погляду, людина повинна б бути вдячною природі. Якщо немає такого почуття, то принаймні треба розуміти таку просту річ: не доглядаючи, не удобрюючи поле, нічого сподіватися, що наступного року в тебе буде хліб на столі.
Духовне значення природи в житті людини, на мою думку, почало втрачатися давно, коли людина стала більше приділяти уваги собі, своєму внутрішньому світу, а не своїм стосункам із зовнішнім світом. Колись дайбожичі, або язичники, не відділяли себе від природи, вони жили в ній і з нею. І характер поведінки, і навіть одяг були гармонійними з природою. Нині ж, чим більше викликів ми робимо, наприклад, у одязі, чим більше ми дотримуємося певної моди, а не гармонійного поєднання зручного й естетичного, тим більше ми відділяємося від природи. Природа не стає нам матір’ю, ким вона була для наших пращурів. А ми, як ті невиховані безбатченки, поводимося непристойно й ненависно. Терпіння природи не безмежне. Вона буде протестувати й посилатиме нам страшні попередження, наприклад Чорнобильська трагедія — це одне з таких попереджень. Та все ж таки я вірю в духовне відродження людини, адже вона приходить у цей світ безгрішним малям. Треба тільки частіше нагадувати людям, що вони — діти природи, її маленька частка.
Толик бешкетник але хлопчик помічає багато важливих речей і стає їх цінувати товаришувати відповідати за молодших і слабких та стає добрим веселих хвалькуватим мрійливим відповідальним та справедливим
Хочу про рекламувати повість"Шпагат Ставка Беркути" в цьому творі ви відчуваєте на собі і біль героїв і радість. Також відчуєте на собі дитячу симпатію Беркути та Лілі. Дізнаєтесь чому саме так називається твір і про я купив шпагу йдеться у творі
Ми з братом поїхали відпочити на пару лней за місто влітку. Сидимо ми в будиночку і прийшла до нас сусідка розговорилися і розповіла вона нам історія про їх загадачное озеро. Хто не піде на берег цього озера вночі вранці вже не повертається. Багато рибалок пропадало і ніхто досі так і не знайшов. Але вийшло один раз, так що все ж один рибак якимось дивним чином вижив. Його знайшли бессознания недалеко від лісу прийшов в себе і чомусь постійно твердив про якусь дівчину в білому платті. Потім як виявилося кожну ніч коли повний місяць з'являється якийсь фантом дівчата нареченої яка плаче на березі. Нас дуже зацікавила ця історія і ми вирішили поговорить з цим рибаком а так само зі старожилами села. Рибак розповів він прийшов на річку поставив удачки все як звичайна риболовля. І тут тільки добре вже здалася місяць і бачить він світло на іншому березі озера а на тому березі теж був один рибалка. Так от він бачив дівчину, яка була одягнена в білу весільну сукню і як то дивно сиділа на березі і плакала вона нагиналась до цього рибаку як би ооплакивая його. А на наступний ранок його знайшли мертвим. Ми взагалі повністю заплуталися якась дівчина оплакує? Фантом ? Дурниця якась подумали. А потім ми знайшли старого і він нам розповів, що давним давно в одну дівчину закохалася хлопець. І ось вже майже повинна була бути весілля. Хлопець пішов гуляти лісом за ягодами за грибами і квіточок набрати щоб здивувати кохану. А побачив як бракантеры риби виловлюють він підійшов і більше звідти не повернувся. Щоб не було свідків його вбили ці браконьєри. Дівчині розповіла її подруга. Бідна дівчина зі сльозами вночі у весільній сукні пішла на озеро і стрибнула з мосту щоб бути зі своїм коханим вічно. Вона з-за двох браконьєрів не навиділа всехх рибалок. Тому вони й гинули
