<span>В передноворічний день Старий Рік почув,
що всі люди, звірі і птахи готуються його проводжати. А будуть
зустрічати Новий Рік. Розлютився Старий Рік.</span>
— Як то? Чому мене готуються проводжати? Я не хочу відходити! Я багато зробив добрих справ і ще не всі завершив.
— Не гнівайся, Старий Рік ! Ти дійсно приніс багато радості і щастя,
твориш добрі справи. Та твій час скінчився — защебетали в один голос
лісові птахи.
Та Старий Рік не міг заспокоїтись. І вирішив не пускати в свої володіння Новий Рік.
Відразу розбудив він Буйного Вітра і Віхолу. І пішли вони гуляти
лісами і полянами, містами і селами. Віхола сипала густим сріблястим
сніжком. А Буйний Вітер роздимав його і засипав всі дороги і стежки.
Намітав на шляхах величезні снігові замети і кучугури.
Та зимовий день короткий. Ось уже і вечоріє. Стомилися буйний Вітер і
Віхола, та й пішли відпочивати. Все навкруги затихло, Потріскував
морозець. На ясному небі засяяв місяць. На вулицях лунав дзвінкий сміх,
пісні і було чути щирі привітання:
— З Новим Роком !
<span>І зрозумів тоді Старий Рік, що не в змозі він зашкодити приходу
Нового Року. А всі справи, що не завершив він, завершить Новий Рік.</span>
Відважна: "Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю свою силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди."
Віддана: "Люди добрі, - благала Соломія, стоячи на колінах,- змилуйтесь, прийміть нас до хати...Ви ж бачите - пропадаємо...Чоловіка мого постреляного, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях..Я вам оддячу, я вам одроблю...Візміть усе, що маю..все...та не кидайте нас...Ось нате..."
Портрет: яскравий, багатогранний, глибокий образ української літератури
Думки, почуття, переживання: волелюбність, вірність простої жінки.
Риси характеру: вірність, самовідданість, хоробрість, відвага, сила духу, ненависть до гнобителів, щирість, душевність, здатність на самопожертву, оптимізм, енергійність.
Нові казки про Новий рік. Це сталося дуже давно, в одному древньому чарівному лісі. На одній казковій галявині росли два старих дерева: клен і берізка. Вони були справжніми друзями. Але чарівний вітер приніс невелику зернятко їли, яке впало між деревами. Сонечко гріло його, поливав. І ось одного разу, в один з днів маленька ялинка підросла. Стала веселою, зелененької і такою наївною. А лені звірі все частіше і частіше намагалися схопити ялинку за маківку. Поруч стоять берізки і клену стало шкода дівчинку, і вони стали піклується про неї. Незабаром завдяки любові, доброті своїх сусідів маленька беззахисна ялинка стала воістину справжньою красунею лісовий. Пухнаста, зелена, струнка. Ось прийшла зима. Напередодні нового року звірята почали замислюватися, як його провести, а головне де взяти гарну ялинку. І ось Ведмідь вирішив, влаштує конкурс, і вибрати дерево, яке стане символом зими. У ньому брала участь і наша ялинка. Було багато чудових, симпатичних претенденток, але все – таки міс-ліс стала ялинка. Звірята прикрасили її шишками, ягодами, влаштували веселе свято. Були пісні, танці, привітання. І ось диво! Несподівано на санях з четвіркою швидких оленів проїжджав Дідусь Мороз. Він побачив свято і веселощі, вирішив приєднатися до звірятам. Здивувався, побачивши ошатну ялинку, вона йому дуже сподобалася, і він взяв гілочку, щоб дітлахам. З тих кожен новий рік не може обійтися без ошатною лісової красуні.<span> </span>
Ідея уславлення козаків оборонців рідної землі ,Павлусь відважного лицаря,їх благородство.
Порівняня "жили,наче у фортеці","червоні мов буряки","тихо мов,у вусі"
Метафори "кров замерзла в жилах ,"задервянів увесь"
Гіпербула"налякана на смерть " "чорна хмара впала на землю "
<span>Прізвище В. Сосюри з французької на українську переінакшив:
В. Козацький писар</span>
