Відомо( вставне слово), що( частка) у( приймен.) дворянських(означення, прикметник) родинах(обставина, іменник) за( приймен.) тон(дотаток,іменник)вважалося( присудок, дієслово) одружитися(присудок, дієслово) з( прийменник) людиною( додаток, іменник) нижчого соціального прошарку( мабуть усе це означення). ( Розп., неокл., просте, односкл., безособове, пош., ускл. ВС( вставне слово)).
Чорногуз - лелека..............
Птахи починають свій звичайний денний щебет та спів. Стрибають по гілках безтурботні маленькі синички та чижики. Характерно «поскрипує» у своєму гнізді хазяйновитий шпак. Стукає по кленовому стовбуру дятел у червоній шапочці. Цей трудяга витягує з-під кори шкідливих для дерев комах. Десь у гущавині співає іволга - немовби ніжні звуки флейти розливаються навкруги.Хитра руда лисиця ховається в нору, почувши кроки людини, яка гуляє лісом. Йдеш собі та присядеш на галявинці на стовбур старої берези. І спостерігаєш, що відбувається навколо. Ось дуб упустив свій листочок з недостиглим жолудем. Ось мураха повзе ясеневим листом, несе додому розчавлену ягоду суниці. Дика бджола дзижчить над галявинкою. Значить, десь поблизу, в старому дуплі, її дім<span>І раптом помічаєш на галявинці за кущем глоду зайця-русака. Тихо-тихо причаївся маленький заєць, навіть вушка прижав. Думає, що його не видно, так добре він зливається зі світло-коричневими гілками. Встаєш і навшпиньки крокуєш до звірка. Але його вже слід пропав, тільки гілки трохи хитаються. А чи був зайчик? Чи, може, примарився?</span>.
Гончарі.
Спочатку не було ніяких слів,
Бо світ мовчав і поглядав здалека
На те, як Головний із гончарів
Ліпив якусь планету замість глека.
(В такій роботі вічність наче мить).
Стомився Він, приліг перепочити,
А час, тим часом, знай собі летить,
Летить і не збивається з орбіти.
А недоліплена планета вже живе
Своїм життям хаОсним і сумлінним,
Щодня видумуючи щось нове
Таке ж хаОсне, суєтне й невпинне.
Але не сплять гончарики малі
І крутять круги босими ногами,
Неначе вісь прадавньої Землі,
Щоб не спинилась десь поміж світами.
І ліплять глеки, кринки, тарілки-
Нехитрий скарб селянського достатку,
І наших душ розбитих черепки
Складають в купку, нам усім на згадку.
1. Інтернет - неосяжна бібліотека всієї планети.
2. Інтернет витісняє книжку.
3. Роль книги<span> зростатиме.
4. </span><span>Переваги книжки перед іншими засобами інформації.
5. І</span><span>нтелект спеціаліста потребує роздумів над книжкою.
6. К</span><span>нижка була, є і буде основою духовного життя народу.</span>
