У об"яві яка кожен день виходить у міській газеті йшла мова про сучасні електроприлади:Сенсорні телефони,телевізори,компютери
Журчати, текти, буркотати.
Одного разу у домi я побачив самого Дiда Мороза вiн був з великою бiлою бородою и я спитав у нього :Привит ,а ти читав мого листа тобi ?-Звiсно синку читав!Ти хочеш велику нову машинку !- Так дуже-дуже ,батьки менi цього не подарували та я чекав цього подарунку вiд тебе ,ти менi його подаруэш ? - Звiсно-Прямо зараз?-Звiсно ж нi !- а коли ? Завтра ти його побачиш пiд ялинкою,зачекай ще трiшки!-Гаразд! -Ну, тодi до побачення !-Прощавай!=)
Ответ:
Мистецтво... Воно зачаровує нас силою краси: краси звуків, краси почуттів, краси побаченого. І якщо вже зачарувало людину — то це навіки. Отака вона сила — сила мистецтва. Когось зачарувала таємнича, ніжна, трепетна музика, когось довершена картина, когось прекрасна книга, когось чарівний спів виконавця.
Серед музичних творів мені найбільше подобається "Місячна соната" Бетховена. Бетховен був геніальним композитором, тонким ліриком, умів майстерно передавати звуками те, що відчувала його переповнена образами, зранена переживаннями та нещастями душа.
Глибоким ліризмом сповнена "Місячна соната" Бетховена. Ніжно звучить музика, але де-не-де чуються насторожені звуки. Вони ніби віщують негоду, що наближається. Я відчуваю звуки спочатку тихі, а далі все сильніші, гучніші. І ось вже буря. Уявляю, як над морем потьмарилося небо, закривши свинцевими хмарами срібний місяць. Як великі лавини злітають вгору, вдаряються об каміння і розлітаються тисячами краплинок. Сила звуків наростає, і перед моєю уявою постає розгніване море, справжня буря на морі... Громові розкати чуються в музиці. Вона зривається з клавіш і летить вдалину, наповнюючи мою кімнату стогоном. Та враз громовиця зникає, і знову звучить мелодія. Знову ллється місячне сяйво в душу і звучать затихаючі тривожні звуки.
напиши чому він твій улюблений,що в ньому тобі подобається, що ті від нього дізнаєшся.
