<span>Мета: повторити з учнями функції пейзажу в літературних творах; скласти твір-опис природи за картиною; розвивати творчу уяву школярів засобами мистецтва, будити почуття краси навколишнього світу, радість спілкування з ним; виховувати любов до рідної землі, бережливе ставлення до природи. Наочність: картини художників про природу, фото, поезії про природу. Хід уроку І. Організаційна частина. II. Робота з класом. 1. Оголошення теми і мети уроку. 2. Бесіда з учнями. а) Сьогодні ми на уроці будемо говорити про мистецтво, про красу мистецтва, про витвір мистецтва, про вплив його на думки і почуття людей. - Як ви гадаєте, хто причетний до мистецтва? (Художники, письменники, композитори, скульптори і т.д.) Митці покликані народом для того, щоб показати світові, насамперед, що життя прекрасне, що вже саме по собі воно є найбільшим і найвеличнішим з усіх мислимих благ. Щоб довести вам це, я зачитаю висловлювання про красу: Педагог, учитель В. Сухомлинський у листі до сина висловив таку думку: "Якщо дитину з дитинства виховують на красі, на хороших книгах, якщо у неї розвивається схильність до переживань, захоплення красою, то навряд чи вона стане людиною розбещеною, безсердечною". - А ми сьогодні поговоримо про те, як і за допомогою чого передає красу навколишнього світу художник. - Подивіться уважно на репродукції цих картин, фото. Що змальовано на них? (Красу природи). - Як називаються такі картини? Художники? (Пейзажами, пейзажистами). Давайте пригадаємо, для чого в творах використовується пейзаж. Пейзаж - ... . Це вид чи зображення якоїсь місцевості. Жанр живопису, в якому предметом зображення є природа. Отже, пейзаж - це жанр живопису. </span>
Хлібороб — це найпочесніша з професій. Ці люди ближчі за всіх до землі, до прадавнього коріння української нації.<span>Наша земля дуже щедра, і такою вона була споконвіку. Безкінечні золоті лани: їдеш і їдеш, і здається, що минають століття, а не хвилина за хвилиною.</span>
Мабуть, найбільше в усій світовій літературі написано про книгу: про її значення в житті людини, про те, як її пишуть, хто пише, навіщо, і про її читачів. А скільки народ присвятив книзі теплих і вдячних слів! І чи може хтось сьогодні уявити, що книг на світі може не бути? Та, мабуть, і може якась нікчема, що знає телевізор, а то й Інтернет. То, може, й не зовсім нікчема?
Але я стверджую, що прислів'я, про яке пишу я, мільйон разів є правильним і справедливим. І хоч я ще небагато прожив і людей знаю не так уже багато — та ніколи не бачив і не чув про когось розумного, мудрого, обдарованого, хто б мало читав. Тільки той може вважитися освіченим і розумним, хто з ранніх років припав до такого джерела, як книга. Є навіть люди, які не закінчували інститутів, а який у них багатющий запас знань! З ними завжди цікаво й корисно спілкуватися, вони можуть допомогти будь-кому пізнати нове. І навпаки, не знаю я, не знають мої батьки, навіть вчителька моя не знає жодної розумної людини, яка мало читає. Відомо, що є природна обдарованість, народжуються талановиті люди, але нікому не пощастить досягти чогось у житті, якщо не підкрипити природою подароване мудрістю книжною. Народ не помиляється. Це він автор мого улюбленого прислів'я.
Десь за річкою, один за одним спішили козаки до сходу сонця,а несподівано сонце сіло.
1. Дивитися на нас, приходити до тебе, розсердився на вас.
2. Хто ти, хлопчику маленький?
Син я України-неньки!
Українцем я зовуся
І тою назвою горджуся