порівняння -Швидкий,як блискавка, Співає,як соловейко, очі,як сині волошки
гіпербола-Ми не бачилися 100 років,Я повторював тобі вже мільйон разів.
персоніфікація-Вітер співає, Сонце усміхається, Пташки розмовляють
Джулія Новеллі - італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням.
Мати такого друга як Климко - це велике щастя для кожної людини! Цей хлопець - взірець людяності, честі, порядності...Нині далеко не кожному притаманні такі риси. Хіба часто ми можемо зустріти серед підлітків тих, хто пожертвував би своїм комфортом заради друга? Климко не мав ніяких благ у своєму житті, він був сиротою з тяжкою долею із Донбасу, а як він чіплявся за кожну можливість вижити і прагнув допомогти іншим! Жага до життя переповнювала його. З таким товаришем можна не боятися ніяких труднощів, іти з ним пліч-о-пліч до смерті.
Маруся Чурай — художня, високообдарована натура. Це вона створила чарівні пісні, які співає народ.І це ж вона, керована палким коханням, нині звинувачена в страшному злочині — вбивстві. Проте люди дивляться на Марусю з повагою.Людей вражають передусім краса та спокій засудженої Марусі Чурай. Марусю Чурай можна вважати втіленням української жіночого характеру. Вона вірна в коханні і вимагає того ж самого від свого коханого. Коли ж той зрадив Марусю, дівчина зрозуміла, що жити далі просто неможливо. Проте отрута відшукала свою справжню жертву, і зрадливий Гриць знайшов свою смерть. З точки зору звичаїв людських це дійсно є досить справедливим. “Геній і злочин — речі несумісні”, — твердить відомий вираз. Творчість Марусі — це те, що робить злочин просто неможливим. <span>Пісні Марусі Чурай живуть у народі, і ми пам’ятаємо про цю непересічну співачку і мужню вольову жінку.</span>
Цікаво відповісти на це питання так:
По-перше, в Україні тих часів міста були маленькі і потенційних читачів, як думали автори того часу, там було небагато.
По-друге, існував рух "народництва", який окрім інших ставив перед собою завдання піднімати грамотність селян. Найкраще це було зробити, видаючи твори про село.
По-третє, в добу реалізму у творах письменників переважали нагальні побутові теми, реалістичні картини, проблеми ,які найбільш гостро стояли перед суспільством: пореформенне село (Нечуй-Левицький, Б. Грінченко), протистояння міста і села (Грінченко, Франко, Мирний ("Повія")).