<span>як звати сина лісника?</span>
<span>як звали головного героя?</span>
<span>кому допомогли Толя та його однокласники?</span>
<span>кого любив віктор михайлович?</span>
<span>як звали директора?</span>
<span>хто з вчителів не міг назвати правильно прізвище олі?</span>
«Тополя» Шевченко аналіз вірша
Рік написання: 1839
Жанр: балада з казково-фантастичними подіями.
Тема: розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля. Ідея: невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів. Основна думка: кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях.
Проблематика «Тополя»:
• вірність і зрада;
• кохання щире і без почуттів;
• батьки і діти.
Художні засоби «Тополя»
Метафори: «вітер виє, гуляє..», «море синіє», «серце ниє», «лихо… зострінеться», «серце знає», «личко червоніє», «брови полиняють», «серденько мліло», «чуло серце недоленьку», «серденько б’ється», «чорнобрива сохла», «стань місяць серед неба».
Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне…, як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на крилах». Повтори: «одна, одна…», «…пала, пала, стала…», «плавай, плавай, лебедонько».
Епітети: «біле личко», «карі оченята», «щира правда». Звертання: «Легше, мамо, в труні лежати», «Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько», «Зроби, моя пташко!». «Добре, доню…», «Спасибі, бабусю», «Плавай, плавай, лебедонько!», «Скажи, моє серце!», «Мамо моя!.. доле моя!», «Боже милий, боже!», «Подивися, тополенько!», «Рости ж, серце-тополенько!..», «Не знайте, дівчата!», «Бо не довго, чорнобриві!»
Композиція «Тополя»
Балада «Тополя» побудована за мотивами народної творчості і стародавніх уявлень народу. Як твір УНТ за своєю будовою містить вступ, основну частину і закінчення. У творі письменник звертається до дівчат із сумною розповіддю про трагічне кохання. Тут наявні й народна символіка, і міфологічні метаморфози (перетворення дівчини на тополю), і народні ворожіння.
Експозиція: вступна частина до твору, де поет описує із сумом тополю. Зав’язка: Полюбила чорноброва Козака дівчина.
Розвиток дії: зустрічі дівчини з козаком, які завдали молодій чимало страждань після її розлучення з хлопцем.
Кульмінація: молодиця вирішує скористатися зіллям ворожки для швидкого повернення козака.
Розв’язка: дівчина за допомогою зілля ворожки стала тополею. Сюжет «Тополя»
Край дороги росла висока тополя. Розповідь автора про трагічне кохання, пов’язане з цим деревом. Молода дівчина закохується у козака, але той поїхав на війну де й загинув. Дівчина все ще сподівається, що він повернеться, натомість її матір підшукала для неї хорошу партію — старого багатія. Дівчина не хоче йти заміж і матір вирішує віддати її силоміць за старого. Остання надія дівчина — це стара ворожка до якої вона звертається за допомогою. Та говорить, що передбачила її прихід і дає дівчині чаклунське зілля, випивши яке на світанку, ще «до півнів» можна повернути коханого «з чужини», але якщо він не повернеться після другого ковтка треба випити в третє… Що має трапитись після третього ковтка стара порадила не питати. Дівчина після не довгих вагань робить все, як їй наказала зробити ворожка, її козаченько так і не повернувся, а вона перетворилась в тополю.
«Давно уже не было в мире писателя, который был бы так важен для своего народа, как Гоголь для России»,— утверждал Чернышевский, назвавший, как известно, целый период в развитии русской литературы гоголевским периодом. И действительно, творчество Гоголя оказало огромное воздействие не только на литературный процесс, но и на демократизацию общественного самосознания, объективно способствуя росту и укреплению освободительного движения в стране.
Детство и юность Гоголя прошли на Украине. Он рос в атмосфере, благоприятной для будущего писателя. Отец его увлекался театром и сам писал комедии на украинском языке. Недалеко было имение известного поэта и драматурга В. В. Капниста, автора знаменитой комедии «Ябеда». Вместе с родителями Гоголь не раз приезжал в дом Капниста, где бывали и многие будущие декабристы. Обучение в Нежинской гимназии высших наук также было важной школой для Гоголя не только в смысле чисто образовательном, но и в общественном. Возникшее в гимназии «Дело о вольнодумстве» явилось своеобразной проверкой его жизненных убеждений и отразилось впоследствии в его творчестве '. Здесь формировались взгляды Гоголя на литературу, искусство, народное творчество. И куда бы потом ни забрасывала Гоголя судьба (а путешествовал он много, годами жил за границей), он никогда не забывал Украину, образ пленительного и свободолюбивого народа, его богатейшую культуру, духовное величие, щедрость, талантливость, лукавый и тонкий юмор.
