«Тополя» Шевченко аналіз вірша Рік написання: 1839 Жанр: балада з казково-фантастичними подіями. Тема: розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля. Ідея: невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів. Основна думка: кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях. Проблематика «Тополя»: • вірність і зрада; • кохання щире і без почуттів; • батьки і діти. Художні засоби «Тополя» Метафори: «вітер виє, гуляє..», «море синіє», «серце ниє», «лихо… зострінеться», «серце знає», «личко червоніє», «брови полиняють», «серденько мліло», «чуло серце недоленьку», «серденько б’ється», «чорнобрива сохла», «стань місяць серед неба». Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне…, як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на крилах». Повтори: «одна, одна…», «…пала, пала, стала…», «плавай, плавай, лебедонько». Епітети: «біле личко», «карі оченята», «щира правда». Звертання: «Легше, мамо, в труні лежати», «Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько», «Зроби, моя пташко!». «Добре, доню…», «Спасибі, бабусю», «Плавай, плавай, лебедонько!», «Скажи, моє серце!», «Мамо моя!.. доле моя!», «Боже милий, боже!», «Подивися, тополенько!», «Рости ж, серце-тополенько!..», «Не знайте, дівчата!», «Бо не довго, чорнобриві!» Композиція «Тополя» Балада «Тополя» побудована за мотивами народної творчості і стародавніх уявлень народу. Як твір УНТ за своєю будовою містить вступ, основну частину і закінчення. У творі письменник звертається до дівчат із сумною розповіддю про трагічне кохання. Тут наявні й народна символіка, і міфологічні метаморфози (перетворення дівчини на тополю), і народні ворожіння. Експозиція: вступна частина до твору, де поет описує із сумом тополю. Зав’язка: Полюбила чорноброва Козака дівчина. Розвиток дії: зустрічі дівчини з козаком, які завдали молодій чимало страждань після її розлучення з хлопцем. Кульмінація: молодиця вирішує скористатися зіллям ворожки для швидкого повернення козака. Розв’язка: дівчина за допомогою зілля ворожки стала тополею. Сюжет «Тополя» Край дороги росла висока тополя. Розповідь автора про трагічне кохання, пов’язане з цим деревом. Молода дівчина закохується у козака, але той поїхав на війну де й загинув. Дівчина все ще сподівається, що він повернеться, натомість її матір підшукала для неї хорошу партію — старого багатія. Дівчина не хоче йти заміж і матір вирішує віддати її силоміць за старого. Остання надія дівчина — це стара ворожка до якої вона звертається за допомогою. Та говорить, що передбачила її прихід і дає дівчині чаклунське зілля, випивши яке на світанку, ще «до півнів» можна повернути коханого «з чужини», але якщо він не повернеться після другого ковтка треба випити в третє… Що має трапитись після третього ковтка стара порадила не питати. Дівчина після не довгих вагань робить все, як їй наказала зробити ворожка, її козаченько так і не повернувся, а вона перетворилась в тополю.
9 березня 1814 року – народження видатного поета . Навесні 1837 року – Шевченко тяжко захворів. 22 квітня 1838 року – викуплений з кріпацтва. Восени 1839 року – Шевченко знову тяжко захворів. 1838-1845 роки – наука в Академії мистецтв у м.Петербург. 1840 року – вийшов “Кобзар”. 1839 – 1841 роки – працює над поемою “Гайдамаки”. 1841 року – поема “Гайдамаки”. 1843 року – Шевченко приїздив на Україну. Восени 1845 року – хворів на гарячку в Переяславі. 1845 року – написано п’ять поем :”Кавказ”,”Єретик”,”Великий льох”,”Наймичка”, “І мертвим, і живим…” та всесвітньо відомий “Заповіт”. 5 квітня 1847 року – Шевченка заарештовано і відправлено до Петербурга. Восени 1847 року – у вогких казематах Орської фортеці Шевченко захворів на ревматизм. 1847 року – був вміщений у лазарет. 1848 року – брав участь в науковій експедиції для вивчення опису Аральського моря. 1848-1858 роки – військова служба, в Окремому Оренбурзькомо корпусі. 17 жовтня 1850 року – переведено в Новопетровське укріплення . 1855 року – хворів на виснажливу малярію. 2 серпня 1857 року – поета було звільнено. 1858 року – було видано дозвіл про виїзд на Україну. Влітку 1859 року – Тарас Григорович поїхав на Україну, в рідне село Кирилівку. 1859 року – в Лейпцігу вперше надрукована поема “Кавказ”. 10 березня 1861 року – Тарас Шевченко зайшов у свою майстерню, упав і замовк навіки. 22 травня 1861 року – тіло Великого Кобзаря перевезене на Україну і захоронене в Каневі на Чернечій горі.
Сьогоднi ми йдемо гуляти, О гарний день ,о свiтлий день! Бiжу по зеленi густiй, Ах як же тут прекрасно! Котиться по землi промiнчик свiтла А ми йдемо гуляти з ним