Тема - це смислове визначення його змісту, що відображає авторське бачення зображуваного явища, події, характеру або інший художньої реальності.
Ідея - це задум автора , в якому він переслідує певну мету в створенні худ.образів, у використанні принципів в побудові сюжету і досягненні композиційної цілісності літературного тексту.
<span />
Вони з ним не дуже дружили.Всі діти шумні,галасливі,ламали лід.А Олесь тихий,спокійний,дуже любить природу та дбайливо до неї ставиться.
Неспроста І. Франко висловився так про І. Нечуя-Левицького, адже те око око обхапує не маси, не загальні контури, а одиниці із незрівнянною бистротою і точністю, вміє підхопити відразу їх характерні риси і передати їх із тою випуклістю і свіжістю красок, у якій бачить їх само. І. Нечуй-Левицький був артистом, творцем живих типів і більше нічим. У "Кайдашевій сім'ї" він малює яскраву картину розпаду українського патріархалізму під впливом індивідуалістичних змагань кожного її члена. У "Бурлачці" малює шматочок страшного процесу тої пролетаризації та того фабричного ладу і кінчить таки поворотом живої людини до селянського побуту. Його творчість стоїть велична, чиста, ясна, осяянна блискучим сонцем України, огріта теплом щирого, чутливого серця. Іван Франко уявляв собі їх автора сильним, огрядним мужчиною, повним
життєвої сили й енергії. <span>Тим
часом він побачив невеличкого,
сухорлявого, слабосилого чоловіка, що говорив теплим і щирим, але слабеньким
голосом, завсіди жалувався на якусь жолудкову слабість, ходив помаленьку дрібними кроками і
взагалі робив враження пташини,</span>
вродженої в клітці і привиклої жити в клітці. І коли очі Нечуя-Левицького
спочили на якійсь улюбленій, по-мистецьки виконаній квітці, він не міг здержати
себе, щоб не промовити або не вишептати з насолодою:
<span>– </span>А, шик! Тому й постають безсмертні твори "Баба Параска й Палажка", се всі фігури в "Кайдашевій сім'ї", се міщанин Лемішка в "Хмарах" та інша галерея типів. Вони живуть ось і все. Образи Нечуя-Левицького взяті з життя, такими, якими вони були насправді. Мова твору письменника - буденна мова українського простолюддя, nрocтa, без сліду афектації, але проте багата, колоритна і повна тої природної грації, якою вона визначається в устах людей з багатим життєвим змістом.
1. особисто мені сподобалось, як про світогляд вчителя писав Іван Карпенко-Карий у своїй комедії "Хазяїн". він зображує Калиновича добрим, чесним і патріотичним вчителем, який має чисті думки і цілі. із уст Калиновича ми чуємо<span>: «Будущина в руках нового покоління, і чим більше вийде з школи людей з чесним і правдивим поглядом на свої обов'язки перед спільною громадою, тим скоріше виросте серед людей найбільша сума справедливості!».</span>
<span>2. гарним прикладом може послугувати вчительська діяльнысть відомого українського письменника Богдана Лепкого. я вважаю, що цей вчитель може бути авторитетом для інших, тому що в<span>ін своєю працею і напологеливістю швидко здобуває авторитет серед колег (немало з них ще недавно були його вчителями), а також повагу серед багатьох гімназистів блискучими лекціями, врівноваженістю, прагненням внести свіжий струмінь у викладання, познайомити слухачів з новинками літератури.</span></span>
На русском напишу. Прости. Жил был Карлсон и однажды ему пришлось жить в подземелье, просто так ему захотелось. Он спустился и жил там неделю. Ему не понравилось потому что там было сыро и холодно. Никто не давал ему тортик и варенье, а так же он пожаловался что там не было его лучшего друга Малыша.