Якби я була святим миколаєм то я зробилаби мир на планеті. Адже мир найважливіше в країні.А ще я далаб всім здоровя багатство щастя.
Щастя ... У кожного воно різне. іноді його осягнути буває дуже важко, а іноді щастя зовсім поруч, тільки ми його не помічаємо. не треба стремить все життя шукати його, адже ми повинні озирнутися навколо, адже може бути так, що щастя поруч з нами.Я себе вважаю щасливим тому, що у мене є мама, тато і брат. Людина щаслива, коли він не хворіє. А ще я щасливий, що ходжу в школу, мене одягають і вчать. У мене багато друзів. Я дорожу їх дружбою.Я хочу, щоб всі люди були щасливі на землі, і не хворіли. Я думаю, що це і є справжнє щастя.
<span><span>Трагедйного звучання набува образ жнки у новел М. Хвильового Мати . Невипадково письменник в цьому твор, в багатьох нших детально вимальову жноч образи, адже жнка, за свтовдчуттям укранцв, це берегиня роду, носй його традицй. Проте у збурених обставинах перших десятилть XX столття роль жнки народжувати виховувати доповнються ще одним штрихом: цною власного життя рятувати дтей вд жорстокост та абсурдност свту, подленого на класи, на непримиренн ворож табори. найдраматичнше те, що лня такого протистояння часто проходила через одну смю, родину, краючи навпл. Подбна колзя осмислювалась у поез П . Тичини Три сини. Рядки з не стали епграфом до новели М. Хвильового:
Прихали до матер та три сини:
Три сини вояки, да не днак,
Що дин за бдних,
Другий за багатих…
Цей епграф мстить у соб ядро майбутнх подй, передбача х, а також свордним заспвом , що важливо, наближеним до думи. Новела М. Хвильового теж позначена фольклорними впливами тон розповд нагаду прозов народнопоетичн жанри: казки, легенди. Та й зображення двох братв-антиподв теж витримане у фольклорному стил. Однак, якщо в народних казках молодший син нколи не втрачав людсько подоби, залишаючись добрим людяним, то у твор М. Хвильового обидва брати, потрапивши у вир громадянсько вйни, опинившись по рзн боки барикад, перетворилися на слпих фанатикв де, забули про найсвятш християнськ приписи людсько морал. Письменник психологчно вмотивову вибр життвого шляху братами. Один з них навчався в гмназ, здобув освту, мати намагалася забезпечити йому достойне життя цною неймоврно виснажливо прац (цлий день вона шила сорочки та костюмчики зовсм не мала часу розмовляти з своми любими синами). Проте навчати другу дитину жнка через матеральн нестатки вже не могла, тому самостйне життя Андря почалося з мстечково кузн. Не дивно, що Остапа супроводжувала весела усмшка, а Андрй «дивився на свт суворим поглядом незадоволено людини . М. Хвильовий акценту увагу на тому, що саме матеральн умови визначили шляхи братв у вир громадянсько вйни: Остап служить у блогвардйськй арм, а Андрй потрапля до лав бльшовикв. Однак як пояснити хн ставлення до матер, яка порвну мж синами розподляла свою доброту, ласку, тепло душ? Вд чого зачерствли серця хлопцв? Чому нелюдська ненависть пролягла помж братами? Чому Остап безапеляцйно заявля блогвардйцям: … хочу я довести вам, що для мене в боротьб нема матер». Абсурднсть ситуац розвязати може лише смерть. Такий пдтекст прочитуться уже в перших рядках твору. Геро носять мена синв Тараса Бульби, бо хнй батько, бдний зворушливо навний кравець, марив старовиною, козацьким давнм лицарством. Його сини не стали лицарями, кривав будн вон, класова ворожнеча, гнорування гуманних принципв людсько спльноти уподобили х до зврв. Мати не пзна Остапа перед нею стояла сувора без кнця далека й людина. Це вже був не той Остап, що обцяв й годувати смачними цукерками. Це було втлення незнано й хижо мудрост . Таким же далеким чужим видаться й Андрй. У розпач жнка пдставля пд сокиру старшого сина власну голову, рятуючи меншого.
Зображена М. Хвильовим колзя нагаду бблйну легенду про Кана та Авеля, злочинця невинну жертву. Давнй переказ у XX столтт пд пером письменника набува нового звучання Остап Андрй, заслплен ненавистю пролитою кровю, нагадують виродкв, а хня мати це втлення самопожертви безмежно любов. Вона також уособлю Украну, розпяту на хрест братовбивчих революцйних потряснь.</span><span>Головнi геро: Мати i сини: Остап i Андрiйко.
Тема: зображення жорстокоi вiйни мiж рiдними братами, в якiй постраждала сама невинна мати.
Iдея: автор втiлю переживання матер страхи, показу любов як кожна мати проти братовбивства вйни.</span></span>
Іван Франко... Діяч, що уособлює цілу епоху української культури; один з найвидатніших письменників слов'янських народів; ім'я, що здобуває все ширшу світову славу. Вже сучасники сприймали його як «велике астральне тіло, що гріє всю Україну, а світить далеко дальше».Людина універсальної обдарованості, титанічної працьовитості, незламної стійкості і революційної націленості в майбутнє — Іван Франко жив у бурхливу, сувору й складну історичну добу. Його дитинство озвучувалось прокльонами нещодавній панщині й відгомонами революційних настроїв 1848 року; юність відсвічувала кумачами далеких барикад Паризької комуни й загравами пожеж у близькому робітничому Бориславі; полудень віку поета збігся з першою російською революцією, яка окрилила його впевненістю в перемозі нового, вільного життя; в останні роки митця відчутнішою і ближчою ставала майбутня революційна битва.Іван Франко-мислитель завжди орієнтувався на найвищі ідейно-філософські здобутки своєї епохи.Іван Франко — незрівнянний за своєю багатогранністю й плідністю діяч української культури. Він був великим поетом, прозаїком, драматургом і належав до тих письменників, яких сам порівнював з «деревом, що своїм корінням впивається якомога глибше й міцніше в свій рідний, національний грунт, намагається ввіссати в себе і переварити в собі якнайбільше його живих соків, а своїм пнем і короною поринає в інтернаціональній атмосфері ідейних інтересів, наукових, суспільних, естетичних і моральних змагань» (XVIII, 505). Він був ученим широкого діапазону — критиком і дослідником літератур, істориком, філософом, фольклористом, етнографом, мовознавцем, економістом, мистецтвознавцем. Він був невтомним публіцистом, журналістом, видавцем, політичним діячем, пропагандистом передових ідей друкованим і усним словом. Його перекладацькі інтереси охоплювали сотні творів літератури і фольклору різних народів світу, письменників різних країн і епох.<span>Протягом сорока років своєї невсипущої творчої праці І. Франко поповнив культуру свого народу близько 4500 творами найрізноманітніших жанрів. 50-томне видання його спадщини включає лише половину колосального творчого доробку — те, що несе в собі великий заряд думок і почуттів, мудрості та краси, здатних розширювати й збагачувати духовний світ наших людей, служити дійовою виховною силою.</span>
Епітети: вороненький, вірненький, молоденький
персоніфікація: <span> коник плаче
гіпербола: п</span><span>орубаний, постріляний
порівняння: </span>взяв собі паняночку, в<span> чистім полі земляночку</span>