Червона гвардія (рос. Красная гвардия) — добровільні озброєні загони, що створювалися робітниками, селянами і козаками під час революції 1917 року в Росії, основна форма збройних організацій більшовиків під час підготовки та здійснення Жовтневої революції і перших місяців Громадянської війни в Россії.
<span>В Україні Червона гвардія створювалась з березня 1917 комітетами РСДРП(б) як частина всеросійської Червоної гвардії. До Червоної гвардії вступали робітники і селяни, а також політично "підковані": більшовики, анархісти, есери-максималісти та співчуваючі їм безпартійні службовці.</span>
У баладі "Тополя" казкових подій немає.Є один фантастичний епізод-коли дівчина перетворилася на тополю,і взятий з народної творчості.А все інше-реалістичне..Розповідь ведеться від імені оповідача.
<span>Якби я потрапив у країні Яян то обовязково б прихопив з собою відеокамеру та фотоапарат. І ось в країні Яян найперше я зніму на відео камеру того часних відомих людей.Зберу зразки зниклих рослин.Знайду стародавні книги.Зніму на відео камеру війни битви.Це все я забиру з собою у теперішній і ще види сьогодні зниклих тварин.Думаю це все допоможе змінити уявлення про країну Яян..
как то так..</span>
<span>Збірка «Зів’яле листя», що побачила світ у 1896 р., пройнята захопленням красою жінки й високим, трагічним почуттям кохання. Це — провідні мотиви книжки. Її<span>жанр, </span>за визначенням самого автора, — «лірична драма». </span><span>«Зів’яле листя» — не збірка розрізнених віршів, а цілісний твір із наскрізним любовним сюжетом. <span>Композиційно </span>складається з трьох «жмутків» (уже в такий спосіб продовжується символіка назви), кожний з яких складається з двадцяти поезій. Перший «жмуток» був написаний раніше й уміщений ще в збірці «З вершин і низин», тепер до нього додалися два нові. В основі ліричного сюжету — болісні переживання юнака, викликані нерозділеним коханням. Три «жмутки» віршів (мов три дії драми) розкривають три душевні стани героя. </span><span>1. <span>Перший «жмуток»- — </span>палке кохання без надії на взаємність. Героя мучить самотність і сум. Світло приходить на зміну темряві в його душі й навпаки. І все ж крізь хмари відчаю пробивається промінчик сподівання на’ щастя. </span><span>2. <span>Другий «жмуток» </span>найбільш оптимістичний, кохання в душі героя спалахує з новою силою, дарує віру, радість життя, але… ненадовго. </span><span>3. <span>Третій -«жмуток» — </span>розв’язка драми: кохана стає дружиною іншого, щира любов зневажена, надії на щастя остаточно втрачені. Герой більше не знає, для чого жити. Дійшовши до краііньої межі відчаю, він накладає на себе руки. Так ще раз повторюється доля молодого Вертера — героя відомого роману Й. В. Ґете, що про нього згадує автор у передмові. </span>
Батьківщина – це немов матір для кожної людини. З нею пов’язано чимало спогадів, до яких кожна особистість ставиться з особливим трепетом. Це і спогади дитинства, і навчання в школі, і громадські події. На Батьківщині все є рідним та близьким – люди, місця, соціум. А як же живуть люди далеко від Батьківщини? Мабуть, живуть, сумуючи.
Чому ж тоді люди їдуть з рідної країни? На це є чимало причин: робота, нова родина, пошук кращого життя. Але сум за рідною землею не покидає цих людей ніколи. Згадаймо хоча б письменників України, які перебували в еміграції. З яким сумом, жалем, тугою вони згадували неньку-Україну! Рідна земля завжди викликає у людини особливі почуття, емоції. Любімо свою країну та залишаймося на рідній землі!