<span>Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й несупокійного. З його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. Очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям. </span>
<span>Але він - то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись.. . та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити! </span>
<span>Тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а Григорій усе приносив йому пачку з Гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. В тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на Великдень, на храм і на Новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. А вже найліпша була для нього Рахіра.. . </span>
<span>Михайло: </span>
<span>І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою. </span>
<span>Такий був Михайло! Просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі. </span>
<span>Сава про нього так казав: "Михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. Але серце було у нього м'яке, як тісто!.. ".</span>
Зараз діти залежні від тедефонів та комп'ютерів.Количь діти намагвлися зберегти свою сім'ю та здоров'я батьків намагвдися допомогти батькам знаючи що воги прийду надто стомдено щоб ще пасти овець...
Еміграція стала для багатьох українців тяжким випробуванням а для декого навіть трагедією. у 19 столітті еміграція стала масовим явищем серед галицького селянства, люди покидали свої домівки у пошуках кращого життя.тому і дідух поїхав до Канади аби не полишати своїх дітей .зараз це питання про еміграцію не таке різке адже існують соціальні мережі через які можна дізнатись про рідних тоді ж навіть листи дуже часто губились. існують і літаки якими можна відправитись хоч на край світу.
Честно говоря,давно проходили эту повесть,но я помню - бред какой-то) Добро і зло у творі:у чому полягає проблема добра і зла?Це дуже давня проблема ,так давня,як наші предки.Добро - у першу чергу,асоціюється з милосердям та ввічливостю.Зло- це все темне,що зашкоджує жити людині.Добро,мабуть,розкрито у самому підтексті твору у швидкоплинності и цікавості юності.А зло у тому,що не цінував те,що хотів покинути,він же хотів покинути Пакуль.а коли покинув,то дуже сумував за ним.