Ответ:Мавку чарує в людині її духовна краса і велич, що проявляються перш за все у мистецькій творчості, захоплює постійна трудова заклопотаність, яка робить дії, вчинки людини значимими, а саме життя змістовним, її вабить властива цільним натурам стійкість почуттів, послідовність у коханні, довічна вірність у подружжі та інші глибоко моральні принципи.
Зустріч з Лукашем, а потім розквітле кохання до нього збудили в душі Мавки найкращі, найблагородніші поривання. Полум'я любові, яке охопило всю ї істоту в пам'ятну весняну ніч, не згасло навіть після її смерті. Вона пронесла той вогонь крізь усі важкі випробування життя мужньо і стійко, перенесла зневагу і презирство Лукашевої матері, муки до кінця нерозділеної любові, нарешті, ув'язнення в твердині "тьми і спокою", куди завело її відступництво коханого, і знову вернулася до життя, щоб подати руку допомоги Лукашеві у його найтяжчу хвилину. У цій тривалій боротьбі Мавка пройшла довгий і складний шлях.
Поезії Ірини Володимирівни Жиленко - дуже яскраві. Дослідники її віршів підрахували й дізналися, що назви кольорів в її творах були вжиті аж 1059 разів!
<span>В найпохмуріший день можна прочитати вірші Ірини Володимирівни і світ буде таким яскравим, як у найсвітліший, найтепліший день літа. Мені подобаються її поезії, адже ці твори наповнені хорошим настроєм. </span>
І варіант
З Івана Котляревського починається історія нової української літератури. Саме він першим насмілився ввести народну мову в художній твір, саме він розповів читачам про народ, який не повинен був існувати: Катерина II своїм указом зруйнувала Запорізьку Січ, зробивши Малоросію покріпаченою часткою Росії. І раптом — «Енеїда»! Присвячена, здавалося, далекій римській історії, але така близька й зрозуміла українцям. І. Котляревський узяв за основу поему Вергілія, використав дуже поширений тоді, в кінці XVIII століття, жанр бурлескної пародії, але розповів своїм землякам про них же самих, відтворивши яскраві картини української дійсності того часу.На мою думку, саме ця обставина принесла найбільшу славу І. Котляревському і зробила поему улюбленим твором багатьох поколінь українців. Мене теж приваблює саме національний колорит «Енеїди», з якої можна вивчати цілісінькі розділи народознавства.<span>
</span><span><span>II </span>варіант
«Енеїда» І. П. Котляревського — винятковий і цілісний літературний твір, який не лише започаткував нову українську літературу, але й до сьогодні не втрачає художньої привабливості. Стиль героїко-комічної поеми дав змогу письменнику у гумористично- сатиричному плані відтворити український побут XVIII ст., повно і соковито передати усі ознаки добре знайомого народного життя.Читачів минулого найбільше привертав сюжет «Енеїди», етнографічні описи, гумористична дотепність народних прислів’їв. Однак переломне значення для подальшого розвитку літератури мав не стільки грайливий жанр поеми, скільки її мова — барвиста, бага</span>
<span>та і гнучка. Адже «Енеїда» саме той твір, з якого почалося вживання народної мови як літературної.«Енеїда» Котляревського подобається мені своєю мовою — легкою, соковитою і блискучою, в якій живе стихія незрівнянного народного гумору. Словник письменника невичерпний — кожного разу для будь-якого найзвичайнішого поняття він вживає інше слово. Наприклад, для вираження руху людей замість звичайних «пішов», «поїхав», «побіг» він вживає такі слова: «ввійшли», «вперлися», «дав драла», «дунув во всі лопатки», «мчить, несеться», «п’ятами накивав», «почухрав», «попхався», «приплентавсь», «причвалав», «чимчикував» та інші. Котляревський нагромаджує синоніми або споріджені за сенсом слова. Ось як фурія в пеклі катує грішників:Робила грішним добру шану, ремнями драла, мов биків, кусала, гризла, бичувала, кришила, шкварила, щипала, топтала, дряпала, пекла,і кров із тіла їх пила.Не менш цікава фразеологія письменника — різноманітність мовних виразів, в якій він якнайширше використовує скарби української мови, здебільшого взяті з вуст народу: «великії у страха очі; не лізь прожогом перший в воду; біда біду — говорять — родить; де їсться смачно, там і п’ється».Звертає на себе увагу і багатство тих побутових тем, про які цією мовою оповідається. Як відомо, «Енеїда» є не лише першим широким словником української народної мови, але й першою енциклопедією народного життя. Перед очима читачів у світлі мовного багатства поеми проходить все життя українців — народний матеріальний побут, житло і вбрання, страви та напої, музика і танці, чари та церковний побут. Найцікавіше — про страви Котляревський говорить так:Тут їли різнії потрави:свинячу голову до хріну, і локшину на переміну, потім з підливою індик; на закуску куліш і кашу, лемішку, зубці, путрю, квашу, і з маком медовий шулик.</span>
Таким чином, Котляревський зміг утвердити власну витончену обізнаність у лексичному багатстві української мови, подавши в своїй поемі повний лексикон народної рідної мови свого часу. Яскравість образів, іскрометність і чистота мови «Енеїди» продовжують жити, не втрачаючи свого значення в історії української літератури.<span>
</span>
<span><span>Пора року зимаЗима найхолодніша пара року, час хуртовин і сильних морозів. Але, незважаючи на це, для багатьох вона є улюбленою парою року. Зима час свят і веселощів.Взимку люди зустрічають католицьке Різдво, Новий рік, православне Різдво, Старий Новий рік, день Святого Валентина, День армії. І тому зима для багатьох людей приносить радість.А як чекають зиму діти. Можна і покататися на санках, на лижах, на ковзанах, пограти в сніжки, зліпити снігову бабу. Кожна пора року по-своєму цікава.Зима ще й дуже гарна пора року. Вона просто зачаровує своєю красою. Виходиш вранці на вулицю, а там все блищить, переливається мільйонами діамантів. Усі дерева виблискують. Ближче до вечора, коли сонце потихеньку опускається за горизонт, починається гра фарб. Сніг ставати помаранчевим, потім рожевим, а іній на деревах починає переливатися всіма кольорами веселки.Після того як зайшло сонце, почав здійматися місяць, висвітлюючи сріблення світлом все навколо. І знову заблищав сніг. У небі запалюються одна за одною холодні зірки. Як красиво кругом! Немов у казці! І дивишся на всю цю красу затамувавши подих, неначе боїшся зруйнувати цю зимову казку. Так, кожна пора року по-своєму дивовижна і неповторна.</span></span>
