Одного разу під час
прогулянки було знайдено
«золотого» жука, якого вони
загорнули у шматок
знайденого поблизу
пергаменту. Прийшовши
додому, Легран зовсім
випадково виявляє на
пергаменті зображення
черепа, намальоване
прихованими чорнилом, які
проявилися від дії тепла —
каміна в будинку Леграна.
2 Котляревский
3 Три перші частини вийшли друком у 1798 р
4 «Енеїду» Котляревського називають енциклопедією українського життя
5 Вергілія
Когда передо мной встал вопрос, о каком учителе написать, я серьёзно задумался. Хочется рассказать сразу про нескольких педагогов, но всё же мой выбор пал на человека, который, как мне кажется, сильно влияет на меня. Говорю я о Ларисе Валерьевне Яруллиной - прекрасный учитель, замечательная женщина. Познакомились мы с Ларисой Валерьевной, когда пришли в пятый класс. Как мне казалось, сторгую и требовательную преподавательницу я поначалу сильно побаивался. Да и к математике у меня было настороженное отношение: этот предмет казался слишком скучным и сложным. Но Лариса Валерьевна быстро перевернула наши представления "с ног на голову". Веселая и в то же время строгая, добрая и требовательная, она моментально стала предметов наших постоянных разговоров. Многие из нас не верили, что в одном человеке могут сочетаться такие качества.
Постепенно мы начали все больше и больше привязываться к ней, да и она полюбила нас. Иногда мы прямо на уроке можем отвлечься от темы, послушать рассказы о ее жизни, пошутить и посмеяться, что совершенно не мешает изучать новый материал. Лариса Валерьевна всегда умеет оживить скучные уроки. Конечно, не всегда все было гладко, случались и неприятные истории, но о них, я думаю, и говорить не стоит. Хоть эти недоразумения и были редки и незначительны, я прошу у нее прощения. Лариса Валерьевна всегда идет к нам навстречу, не жалела и не жалеет собственного времени для того, чтобы помочь нам. Но главное даже не это, главное - что с помощью Ларисы Валерьевны мы сумели понять, что такое по-настоящему хороший учитель. Пройдут годы, многое изменится. Я стану взрослым, овладею любимой профессией, но обязательно вернусь в родные стены, приду в класс, где мы сидели за партами, где мы учились математике и умению быть человеком, учились у неё, моей любимой учительницы
Сильний вибух було чутно всюди. земля ніби здригнулася, закричала від болю. Піднялася сильна пилюка, наче осінній туман. серед обломків, мотлоху та мертвих тіл, сидів на коні Богдан Хмельницький. його очі були сумні, в серці з'явилася біль.
— Перешукайте все, перерахуйте кожного загиблого!
— Всі чули!? не стійте, як вкопані!- якийсь козак підловив слова Хмельницького.
тіла козаків та ворогів складали біля містечка. Хмельницький хотів, щоб поховали кожного. найскладніше було тягати каменюки, пилюка ускладнювала роботу. один із козаків, його називали Копа, сидів на обломках церкви. він був слабким козаком, тому не міг домогти. завжди над ним знущалися, і зараз не обійшлося без цього.
— Та що ти, Копа, чи не їв зранку, що сили не маєш? - веселий гомін піднявся серед козаків. це їм повезло, що Хмельницький не чув.
вони вже майже збиралися йти, але Копа все ще сидів на обломках.
— Теж мені, силачі...- пробубнив хлопець та вже збирався йти, але почув чийсь кашель. — Чи чується меня, чи справді хтось кашляв?- він нахилився до обломків та прислухався, але нічого так и не почув. — Тю, хай тобі грець! вже з глузду з'їхав!
але у відповідь знову кашель. сильний, голосний, чоловічий кашель. Копа затих, а потім почав панічно розбирати каменюки, роздираючи свої руки.
—Живі!!! Тут є живі!!!
На крики Копи збіглися козаки та стали йому допомагати. під обломками лежав Антось, накривши собою Орисю. десь в глибині душі Хмельницького проявився промінь маленької радості. Антось постраждав більше, тому його довго виходили. дуже довго він пролежав без свідомості и марив, звав Орисю. дівчина, коли прийшла до себе, сиділа весь час біла Антось, годувала його і тримала за руку.
нарешті коли хлопець прийшов до себе, їх позвали до Хмельницького. нагородивши обоїх почесними званнями, він благословив їх. Орися стала героїнею, а Антосю дозволили залишитися з козаками. через деякий час вони зіграли гучне весілля, на якому був Хмельницький. на весіллі Антось висловив свою думку щодо об'єднання України, за й що отримав запрошення приймати участь у визвольній війні. пара оселилася в тихому селі, де незабаром у них народився синочок. Антось приймав участь у більшості битв, вдома його чекала Орися з діточками. Антось та Орися виховували своїх дітей гідно. Вони померли своєю смертю, в спокої та щасті. за їх сміливий вчинок бог нагородив їх довгим та щасливим життям.
ну, как то так) надеюсь, что помогла.
<span>Окончание может быть и таким: Сашко підійшов до Чепіжного. І сказав, що вовк більше не їстиме його худобу. А Чепіжний не чіпатиме Сіроманця. З того часу Сашко й Сіроманець були нерозлучними друзями.</span>
