Модернизм Владимира Винниченко в малой прозе. Новелла
I. Стилистика рассказов и новелл Винниченко. (Почти каждый рассказ имеет свою стилевую атмосферу, это достигается определенной степени настроениями, царящими в произведении, а в определенной степени отражается в языке произведения. Очень характерным для Винниченко является многократное повторение бытовых, портретных или пейзажных деталей. Эти повторы помогают читателю лучше понять психологическое состояние героев и проникнуться их настроениями, идеями, чувствами.)
II. Неореализм как синтетическая течение. (Украинские писатели-модернисты каждый по-своему сочетали традиции европейской литературы и украинского. Оригинальный в этом плане и Винниченко: его произведения живы, реалистичные, и при этом и глубоко символичны, психологические, импрессионистические. В рассказах, а особенно в новеллах писателя, неореализм проявляет себя как синтез символического и конкретного, объективного и субъективного. При этом, исходя из революционно-романтическую окраску произведений, Леся Украинка причисляет Винниченко к течению неоромантизма.)
VI. Экзистенциальные размышления тюремного героя. (В течение всего повествования герой размышляет на вечные темы - зачем создается жизни, зачем существует смерть. Зачем люди живут на земле, если они не могут справиться своей жизни, не способны определить какой-то четкий, простой закон гармоничного сосуществования. Читатель наблюдает за тем, как с течением времени и по мере приближения опасности меняются мысли героя о возможной смерти: сначала ему даже немного смешно, он представляет с собой абстрактную, символическую. Но что ближе к лесу-границы, то яркий контраст счастливых моментов путешествия и конкретная смертельная опасность.
Притягання до матеріального збагачення завжди призводила до духовного зубожіння. Не лишився осторонь і український драматург Іван Карпенко-Карий. У комедії "Сто тисяч" він зобразив характери, які у погоні за грошима забули про основи основ людського буття — моральні принципи. Таких героїв у п'єсі двоє: Герасим Калитка і кум його Савка. Проте, попри спільну в житті мету — здобуття грошей, — якими різними є ці персонажі! У першу чергу, мотиви для збагачення у кожного з них — різні. Першою і центральною фігурою п'єси є багатій Герасим Калитка. Він не знаходить собі місця, прагнучи розширити свої земельні володіння: "Тут недоїдаєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає — і тільки ж всього-на-всього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. Не спиться мені, не їсться мені..." Найперше його цікавить матеріальне, а духовне — повністю знецінюється. Так, релігійні традиції свого народу він використовує виключно у власних інтересах, спекулюючи поняттями віри.
1. Рішення Остапа.2. Гвалт у панському маєтку.3. Байдужість народу до своєї тяжкої долі.4. Остання мить перед розставанням.5. Згадка з дитинства Остапа.6. Втеча Соломії разом з коханим.2.1. Осіння ніч2. В очікуванны переправи3. З’явлення човна4. Козацькі вартові5. У млині Якима6. Переїзд7. Поранення Остапа3.1. Втеча від варти2. Перев’язування рани3. Соломія шукає шляху4. Пожежа у плавнях5. Марення Остапа6. Остап віч-на-віч із вовком7. Думки і бажання героя4.1. Хатина циган.2. Благання циган Соломією.3. Остап під опікою старої циганки.4. Побут циган.5. Соломія вирушає на заробітки.6. Арешт.5.1. Домовленість.2. Соломіїні радощі.3. Арешт Остапа.4. Соломія турбується про визволення Остапа з «конаку».5. Підготовка до визволення.6. Річка.7. Поєдинок з вартою турецького човна.8. Смерть Соломії та Івана.Епілог1. Маленька халупка.2. Вітер.<span>3. Остап — старий дід.</span>
Дідусь зробив своему внуку вітрячок з дерева.
" З журбою радість обнялась " - Метафора
