Краса - це те ,що милує око . Але для мене важлива не тільки зовнішня краса , а й духовна . У світі більша частина людей , не розуміють краси людськойі душі. Я наведу приклад з твору ,,Маленький горбань" С. Черкасенка . Так сталося , що Павлусь народився з горбом на спині . Із - за цього ніхто не хотів розмовляти з самотнім хлопчиком , який жив у свойіх фантазіях . Бо вони не розуміли того , що розумів його дідусь . Всі хлопчаки бачили в павлика одне і теж саме , його страшний горб , й більше нічого . Дід Антип хвилювався , що хлопці скалічать Павлика , тому казав йому гратися з давчатками . Тому я вважаю , що перш ніж робити висновок про людину за зовнішнім виглядом , треба йійі пізнати душевну красу . Нормально?
Зустрілися білка та їжак.Білочка стала заготовлюватися на зиму,а їжачкові було байдуже.Потім коли настала зима то білочка мала чим поживитися а їжакові нічого тоді зустрів білочку і попросив у неї, щоб вона дала йому їжі. Але білочка вібдповіла:тобі було байдуже було в осени ,а мені в зимку.
Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.
Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.
Багато про давні часи можуть сказати обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.
У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: безмежні степи, зелені ліси, високі небеса, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося звичайний краєвид, та дорогий для серця, він оживає в пісенних рядках:
Під гаєм в'ється річенька,
Мов скло вона блистить.
Долиною зеленою,
Кудись вона біжить.
Основне ж багатство рідної землі – український працелюбний народ, що заселяє її – про це теж розказують пісні.
В інших йдеться про нестримне кохання парубка до дівчини. Вони яскраві на емоції та душевні переживання, які переповнюють їхні серця:
Сопілочка калинова, ясенове денце
Не сопілка тото грає, а любкове серце.
Як не згадати козацькі пісні, що охоплюють цілу епоху визвольної боротьби. У них майстерно оспівані події, час, неординарні поступки героїв. Відображається заклик до боротьби за волю та краще майбутнє в багатьох із них.
Молодою кров'ю полеглих синів скроплені стрілецькі пісні. Вони є особливим прикладом мужності в нерівній боротьбі з численним ворогом.
Також у пісенній творчості неабияка роль відводиться материнській любові до своєї дитини, тузі за загиблим:
Вернися, синку, додомоньку,
Змию, зчешу головоньку.
А перейнятися силою пісні допомагають багаті художні засоби: постійні епітети, символи, паралелізм, метафора, зменшено-пестливі слова. Пісні стільки можуть сказати про все, вони дуже різні, що, напевно, залишиться байдужою тільки супер черства людина. Допоки ми їх знаємо чи співаємо - пісні житимуть вічно, бо є частиною душі народу, тобто кожного з нас.
Цей вірш розкриває ніжно-траіічну історію її стосунків із Сергієм Мержинським, передчуття довічної розлуки Леся символічно закодувала у вірші «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…». Плющ міцно обіймає стеблами руїну, боронить від негоди, «а прийде час розсипатись руїні, — нехай вона плюща сховає під собою. Навіщо здався плющ у самотині?»