Первый день появился свет(назвал свет днем а темноту ночью)
Второй день появился бескрайний простор(назвал йего небом)
Третий день сотворил реки и моря, сушу- острова и берега посадил высокие деревья, и гибкие травы, и разноцветные цветы
Четвёртый день сотворил яркое солнце а для ночи бедную луну, мерцающие звезды
Пятый день создал рыб всех видов и розмеров, затем создал пархащих по небу птиц
Шестой день создал зверей, в этот же день сотворил и человека
Седьмой день Бог отдыхал
Хлопчик з самого дитинства був загадковим , мрійником та хотів порозумітися з усім світом.Йому дуже не сподобалося як поставились з його квіткою з його нарцисом.Завдяки старому чарівнику він зміг добитися своеї мети і стати над хмарою,помститися за свою квітку.А також він навчив його керувати природою.
процесі світосприймання і всієї життєдіяльності перед нами об´єктивно постає низка неоднозначних запитань типу: "Хто або що є головним у цьому світі?" Намагаємося відшукати відповідь: матеріальні цінності; природні ресурси; нові технічні системи; рослинний чи тваринний світ, що оточує нас; можливо, досягнення науки й освіти. Поміркуємо над цим. А, можливо, не те й не інше? Значна частина людей, відповідаючи на це запитання, стверджує: головне — це Людина.
Якщо це так, то може виникнути й інше запитання: "У чому сенс життя людини?" У цьому плані також є різні думки: бути здоровою, здобути гарну освіту, мати престижну роботу, пристойний заробіток, належне помешкання та ще багато іншого. Усі названі аспекти стосуються сенсу життєдіяльності особистості. Але ми акцентуємо увагу на провідному сенсі життя людини з позицій філософії її буття. Це — продовження роду людського. І не лише в біологічному (репродуктивному), а й соціальному плані. Г.С. Сковорода наголошував, що є "дві суть главныя родительськие сій: благо родить й благо научить". У завданні "научить" Сковорода розглядав це поняття в рамках не стільки "навчити грамоті", скільки "навчити праведному життю", тобто дати достойне виховання.
Діяти непослідовно, взятися за кілька справ одночасно, не завершивши жодної.
Ми всі іноді кажемо неправду, брешемо, якщо бути точним. Людина дуже часто починає брехати, щоб сховати свої слабкості від інших та виправдати свої помилкові вчинки. Коли ми робимо щось не так, ми це відчуваємо, як і відчуваємо те, що наслідки нашої помилки будуть неприємними. Не кожен має достатньо мужності собі в цьому зізнатися та взяти на себе відповідальність за вчинок чи помилку. Як правило, людина вибирає найбільш легкий шлях – брехню в надії, що ніхто не побачить некрасивої частини її особистості.