Речення зі складеним дієслівним присудком:
1. Радист спробував зв'язатися з крейсером (спробував зв'язатися - складений дієслівний присудок, виражений дієсловом минулого часу + інфінітив зв'язатися)
2. Я схильний думати, о друже, про зраду принципам своїм (у цьому реченні схильний думати - складений дієслівний присудок, що виражає значення мислення, і психологічного процесу + інфінітив думати).
3. Чи маєте ви право мене допитувати.
В неї були блскучі очі,чсорне хутро... В неї був не дуже приязний погляд,але вона любила Мауглі...<span>Хто не бачив по телебаченню таку картинку: боксери перед відповідальним боєм демонструють перед публікою і один перед одним свій характер, витримку: вони пильно, невідривно дивляться в очі один одному - хто кого перегляне, той і має більш сильний характер, витримку. Згадується це, коли читаєш епізод, в якому мудра Багіра нагадує своєму улюбленцеві Мауглі, що він Людина. Вона пильно дивиться в очі Мауглі і перша відводить погляд. І це Багіра, що наводить жах усіх тварин, що живуть в Джунглях. Пояснюється це просто: Багира народилася серед людей, у неволі, і сама коли то відчула жах перед людиною. У цьому мудра пантера зізнається Мауглі. Це був один з найважливіших уроків, які Багіра дала Людському маляті.Як і Багіра, інші тварини також побоюються Мауглі, оскільки він людина, але з однією відмінністю: Багира - його друг. Серед ворогів Мауглі - Шер-Хан, тигр. Він хоче зайняти місце Ватажка зграї. У гонитві за владою Шер-Хан готовий на будь-яку підлість, щоб усунути зі свого шляху Мауглі. Тоді Багіра розповідає про Мауглі Червоному Квітці, якій боїться і кровожерливий Шер-Хан, і вовки, і шакали. Навіть Акеле, Ватажка зграї, не подолати страх перед Червоним Квіткою. Їм володіють люди. Це вогонь.Мауглі добуває вогонь і стає з ним ще грізніше від для мешканців Джунглів. Завдяки цьому людське дитинча отримує можливість виконати прохання Багіри - заступитися за Ватажка зграї Акелу, який вже втратив колишню силу. Шер-Хан, якого підтримують молоді вовки, хотів позбутися від Акелы. Той запропонував йому поєдинок. Але Мауглі не міг допустити загибелі одного, і тоді він кидає виклик злу і жорстокості. Його грізна зброя - Червона Квітка. Запахло підпаленої шерстю Шер-Хана. Тигр вмить став жалюгідним, здригнувся від страху. Про подальшої боротьби за владу навіть не йшло. Завдяки мужності і мудрості Багіри Акела залишається жити серед вовків. Ніхто в Джунглях не має права чіпати його.В подальшому житті Мауглі уроки Багіри не пройдуть безслідно. Він вернеться до людей, як Багіра повернулася від людей у Джунглі. Мауглі буде жити по людських законами. Але уроки любові і справедливості не пройдуть марно, допоможуть їй знайти своє місце серед людей.</span>
Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.
<span>Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію... </span>
<span>Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому. </span>
<span>Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього. </span>
<span>Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм. </span>