- Привіт!
- Привіт!
- Як справи?
- Добре, а в тебе ?
- Чудово. Що робиш?
- З собакою гуляю, а ти?
- Збираю шишки для школи. Завтра в нас свято Святого Миколая.
- А ти порядна людина?
- Так, я порядна.
- А чому ти так вважаеш?
- Тому, що я не роблю поганих вчинків.
- Молодець. Я також стараюся робити тільки добрі діла, а не робити погані.
- Це дуже добре.
- А для чого тобі шишки на свято Миколая?
- Ялинку прикрашати.
- А навіщо ялинка на свято Святого Миколая?
- Просто у нас в школі стоїть велика ялинка, а коли на ній немає прикрас то вона не гарна.
- Зрозумів. Гаразд до зустрічі. Я пішов гуляти далі з своїм собакою Бімом.
- Давай. До зустрічі.
Талант тварини
У кожної тварини є талант, наприклад у гепарда талант швидко бігати, у орла швидко літати, кожна тварина особлива.
Політична мета — знищення та поневолення населення СРСР. Військово-стратегічний план — знищення за 1,5-2 місяці радянських збройних сил — «бліцкріг», захоплення території до Волги, потім до Уралу. На початок Великої Вітчизняної війни Німеччина та її союзники мали на кордоні з СРСР 5,5 млн. чоловік, 3700 танків, 5000 літаків; Радянська Армія — 2,9 млн. чоловік, 1800 важких і середніх танків, 1540 літаків нової конструкції.
Ми з класом вирішили, піти і поглянути на те озеро. Там було дуже красиво, але і холодно. Невдовзі я з Ольою відійшли дальше від колективу. Цю місцину я знала ще з дитинства, бо з батьками часто проводила тут час. Ми йшли на прогулянки, годували лелек, але на жаль тепер їх не було. Я дуже розчарувалась не побачивши жодного чорнопузого птаха, але розуміла що мороз помішав їм тут оселитись. Ми з Ольою гуляли навколо озера, тут ми побачили самотнього лелеку. Підійшовши ближче, ми зрозуміли що в нього було поранене крило і він дуже змерз. Я залишилась з бідолашним птахом, а Оля побігла по Тетяну Іванівну та клас. Коли всі прийшли ми обережно взяли птаха на руки і відвели його до школи. Там Тетяна Іванівна обмотала йому крило і ми його відігріли. І сказали що хтось повинен приютити птаха, доки все не заживе. Ніхто не хотів брати птаха, але я викрикнула що візьму його, буду піклуватись про нього, годувати і приділяти увагу. Тетяна Іванівна була не проти. Прийшовши додому, я розповіла все батькам і вони також були не проти залишити птаха, бо любили тварин. За пару місяців у Грицька, так я його назвала, крило зажило, і потепліло, йому було час відправлятись до зграї. Я дуже полакала коли ми прощались, але кожної весни Грицько прилітав до мене і я раділа кожного дня новій зустрічі з ним
