На моєму письмовому столі лежать ручка,олівець,пенал та лінійка.ручка невелика,світло-зеленого кольору зі скляним ковпачком.такого ж кольору і дерев'яний олівець.з одного боку у нього є гумка. мені подобаються саме такі олівці,тому що вони практичні.мій пенал компактний та зручний. він зроблений зі шкіри коричневого кольору.крім ручки і олівця у моєму пеналі є невелика лінійка з пласмаси золотавого кольору та чорними цифрами.<span>на моєму письмовому столі лежать ручка,олівець,пенал та лінійка.ручка невелика,світло-зеленого кольору зі скляним ковпачком.такого ж кольору і дерев'яний олівець.з одного боку у нього є гумка. мені подобаються саме такі олівці,тому що вони практичні.мій пенал компактний та зручний. він зроблений зі шкіри коричневого кольору.крім ручки і олівця у моєму пеналі є невелика лінійка з пласмаси золотавого кольору та чорними цифрами.</span>
У кожної людини є власні моральні цінності, найсвятіші речі і поняття. І одна з таких цінностей — любов до матері. Не даремно ж про матір пишуть поети і письменники, матір зображують живописці і оспівують музиканти. Перед матір’ю ми у невідплатному боргу за безсонні ночі, проведені біля колиски, за турботу і ласку, за велику материнську любов і за саме життя, подароване нею. Тому любов до матері — найсвятіше людське почуття.<span>
Безумовно, є на світі моральні виродки: матері, які відмовилися від своїх дітей, і діти, які зреклися своїх матерів. Але, на щастя, таких небагато. Більшість людей шанує материнство.</span><span>
Для мене прикладом на все життя залишаться стосунки між членами нашої сім’ї. Моя мама ніколи не вчила мене поважати людей старшого покоління. Вона просто добре ставилась до бабусі, піклувалась про неї, приділяла їй увагу. А коли бабуся хворіла, мама забороняла мені і моєму молодшому братові галасувати. Мама в усьому для нас приклад. Вона не говорить високих слів, а просто виховує нас своїм прикладом.</span><span>
У нашій сім’ї дуже затишна атмосфера. І створила її мама. Вона ніколи не підвищує голосу, завжди доброзичлива і врівноважена. Навіть, коли у наших батьків непорозуміння, це не впливає на інших членів родини. Ніхто не кричить і не стукає кулаками об стіл, як часто буває у наших сусідів, просто батьки йдуть на прогулянку вдвох, а коли приходять, то можна бути впевненим, між ними — мир і злагода. І знову, це завдяки мамі, яка дуже вболіває за сім’ю.</span><span>
Не даремно говорять, що матері невсипущі. Коли я лягаю спати — мама ще не спить, а коли я прокидаюсь — вона вже не спить. Мама страшенно завантажена і на роботі, і вдома.</span><span>
Ми з братом намагаємось якомога більше їй допомагати. Коли батько столярить чи слюсарить, ми з братом намагаємось і допомогти йому і самим навчитися. А ось допомогати мамі на кухні чомусь соромимося. А це так несправедливо, адже моя мама заслуговує найкращого. Щодня я потайки від мами і від друзів вивчаю кулінарні рецепти. Хочу зробити їй подарунок до Восьмого березня — приготувати якусь смачну страву. І в той же час я не хочу, щоб друзі кепкували, що я малий. Проте, якщо жінки опанували чоловічі професії, то чому б представникам сильної статі не спробувати куховарити? Я думаю, мама зрадіє, що в неї такий здібний син.</span><span>
Безумовно, мій найперший обов’язок — хороше навчання. Я намагаюся зробити так, щоб мама за мене не червоніла, щоб її лагідні очі не засмучувалися. Я впевнений, що це мені під силу.</span><span> </span>
<span>На краю луга біля невеличкої річки росло чудове дерево. Це був клен! За річкою був міський парк, а далі- місто. Прийшла весна, на клені з'явилися зелені, клійкі листочки,. Листочки були дружні між собою, але крім річки та квітів на лугу, вони нічого не бачили. Вони дуже раділи, коли до них залітав вітерець та розповідав, що він бачив у лісі, або про життя міста. Коли в клена ховалися від сонця пташки, вони теж багато цікавого розповілали листочкам. Так проминуло літо, настала осінь. Листочки клена з зелених перетворилися на багряні, жовті. Один за одним вони стали опадати.</span><span>Один листочок дуже боявся покидати дерево, він тримався з останніх сил.
Але одного дня він не зміг утриматися, і осінній вітер його підхопив і закружляв у повітрі. Тут і почались пригоди осіннього листочка. Він летів над річкою. Йому було дуже страшно, але він не заплющив очі, а дивився навколо. Він побачив, як птахи збираються у зграї, як полює лис на мишей, потім він побачив машини і людей, які кудись поспішали. Про це все йому розповідали влітку вітерець та пташки. Тепер він все бачив сам. А потім вітер лагідно опустив його на землю. "Ось і все!"- подумав Листок і почув. "Бабусю, дивись який гарний листик, давай його візьмемо додому!". Листочок підняла дівчинка і принесла додому. Вдома вона його поставила в блакитну вазу, а вазу поставила на тумбочку біля ліжка. Листочку сподобалася його нова домівка, сподобалася і дівчинка, яку звали Наталка. Листочок спостерігав, як дівчинка вчить уроки, як вона грається з іграшками. Він дізнався багато цікавого про світ.</span>
<span>Існує думка, що краще мати багато дешевих речей, ніж кілька дорогих і якісних. Я вважаю, що дешевше буде купити якісну річ, і більше не витрачати гроші на закупівлю безлічі аналогічних товарів. По-перше, дешева річ має дуже короткий термін використання, наприклад, якщо придбати дешеву побутову техніку, то, швидше за все, вона поламається вже через пару тижнів. По-друге, треба задуматися про якість цієї речі, наскільки вона буде безпечною для здоровя. Якщо є найменша загроза для здоровя, значить будуть витрати на ліки і лікування. Я згодна з народною мудрістю, яка стверджуэ «скупий платить двічі» і виразом «я не такий багатий, щоб купувати дешеві речі». Народна мудрість розповідає про досвід попередніх поколінь. Тому, можна зробити висновок, що купити хорошу річ буде набагато вигідніше, ніж кілька дешевих. </span>