Почався вересень, а з ним і новий навчальний рік.
Моя кімната невелика, але дуже затишна. Коли прийшов час іти до школи, її впорядковували всією сім'єю. Праворуч від дверей стоїть письмовий стіл. На ньому стоїть письмове приладдя та глобус. Над столом знаходиться невелика книжкова полиця, на якій стоять усі мої підручники та зошити. Ліворуч — моє ліжко. Воно застелене яскравим покривалом, на ньому зручно сидять мої улюблені м'які іграшки.
<span>Тож коли настає день прибирання, я знаю, що мені робити. Насамперед слід витерти від пилу підвіконня, полити квіти. Стерти пил із усіх полиць і зі стільця також, потім поскладати речі на свої місця, взяти пилосос і почистити килим. Коли це робиш систематично, — немає ніяких проблем, немає невдоволення чи небажання прибирати. Моя кімната мені дуже подобається ще тим, що на стелі наклеєні такі дивні шпалери: коли світло вимикається, вони сяють зірками на нічному небі. І мені здається, що я лечу в космосі, махаю всім на прощання рукою і... непомітно засинаю.</span>
Ти знаєш,що ти людина.А ми живі,нам треба поспішати...Ми з тобою просто ти і я.І тому для мене так трагічно те,що ти чиясь,а не моя.Я люблю тебе,друже,за те,що не можу тебе не любити!Мене любив ненависті навчила.
[ в и(е) ч' і с у в а т и]
Внаслідок хімічної реакції виділився водень.
Всупереч здоровому глузду я йду до школи.
На відміну від мене в Івана немає автомобіля
