Пізньої осені оголилися дерева та кущі. Відразу навкруги стало багато простору та повітря. Але це не дуже втішає, бо сонце вже рідко світить. А якщо воно світить, то вже майже не гріє. Кожного дня зі свого вікна я бачу одну ту ж саму осінню картину. Зазвичай небо сіре, похмуре, ніби налите свинцем. Останні птахи відлітають на південь: тільки й видно мандрівників у височині. Залишаються лише птахи, такі ж сірі, чорні та коричневі, як івесь пейзаж навколо. Це ворони, горобці тощо. Яскраве листя, яке ще донедавно встеляло землю яскравим килимом, набуває сумного темно-коричневого кольору. Часто йдуть дощі, тому в провулці за моїм будинком розводиться грязюка. Іноді вона підмерзає вночі, бо ночі стають все холоднішими. Де-не-де випаде в листопаді гарна сонячна днина. Всі зустрічають її як рідну, цінуючи сонце! А ще нещодавно, влітку, ніхто не звертав на таке уваги. Пізньої похмурої осені добре сховатися в теплій домівці з яскравим електричним освітленням. Добре пити гарячий чай біля комп’ютера та слухати, як стукотить холодний дощ по віконних шибках. Чути, як надворі дме холодний вітер, хитає деревав палісаднику та гудить на електричних дротах.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/7686972#readmore
й - приг., м*який, дзвінкий
е - гол.ненаг.
д - приг., твердий, дзвінкий
н - приг., твердий, дзвінкий
а - гол., нагол.
н*: - приг., пом*якшений, дзвінкий
а - гол., ненаг.
Портфель ні точно, тому що це не живий предмет!
Часом люди навіть не уявляють, які чудеса стаються, коли вони сплять. Увісні ми бачимо прекрасні картинки або сташні ситуації, проте, все одно, кожна людина любить спати...
Одного разу Костик лягав спати один. Його батьки пішли на вечірню прогулянкую. Хлопчик був не дуже слух'яним, тому спати він не збирався.В нього був молодший братик - Назар. Дітлахи не спали довгий час... Вже перевалило за дванадцяту, а Костик з братиком не спали. Їм було цікаво дізнатися чи насправді існує казковий Пітер Пен!
Коли вся вулиця лягла спати, діти помітили якийсь мерехт за вікном. То був якийсь світляк... Згодом до не слух'яних дітей завітав якийсь хлопчина. Костик не бачив як той потрапив до кімнати тому перше, дуже злякався, а потім зрадівши почав стрибати на місці. Пітер не промовив ані слова, лиш дивився на сонних, зрадівших дітей. Костик питав у нього,чи справді той вміє літати, а чи справді, він забере їх тепер до себе у країну? Та Пітер мовчав,лише дивися та похмуро супив брови.
В вікно залетів все той же світляк, виявилося -це Дінь-Дінь. Вона сказала хлопцям, що своїм не послухом вони викликали серед ночі Пітера Пена. Доречі ще вона сказала, що Костик полетить з ними і ніколи, ніколи не поернеться додому!
Костик злякано обійняв Назарка.Фея наказала прощатися. Засмучений хлопчина став благати відпустити його, та марно.
На ранок, Назарк прокинувся і не побачив Костика. Хлопчик дуже засмутився,і почав плакати. До нього одразу ж прибігла матуся та заспокоювала його. Він розповів їй, що Костика завбрав з собою Пітер Пен. Мати погладила по голівці дитя, та промовила, що не ворто засмчуватися, адже Костик зараз у школі й він скоро прийде цілий та неушкоджений.
