Необхідно так заповнити пропуски:
⇒<span>У вогню рука довга.
</span>⇒<span>Як дощу не
буде, то й очерет не виросте.
</span>⇒<span>Батога з піску не сплетеш.
</span>⇒<span>Припав,
як муха до меду.
</span>⇒<span>Біда докучить, але й розуму научить.
</span>⇒<span>Заєць від
куща, а жаба від зайця тікає.
</span>⇒<span>Ні з того ні сього гості з Ніжина.
</span>⇒ <span>Смола до дуба не пристає.</span>
<span>А те, що Ткач, – то лиш дарунок долі.
Душа моя в розкриллі. Сто сторіч
в розкриллі дум на світанковім полі,
Там десь і мати, молода і гарна,
Збирає сонце та роняє роси…
Можливо, я б забув, що я Микула,
Що мати до схід сонця устає.
Що батько, дід і пращур наш викула –
усі ми, всі – селяни. Всі – як є.
Про те душа забути не дає.
Буває так тривожно, до одчаю,
остудить душу молодість ланів…»</span>
Отож він, «син Землі і Сонця», проростаючи крізь асфальти і трамваї, лине подумки (а у вільну хвилину насправді) до материзни – до Сахнівки, перейменованої в Ленінівку, де народився недільного ранку 4 січня 1942 року.
– Не раз задумувався над тим, що у мені з самого дитинства живе якесь особливе відчуття степу, хоч я й народився в глибокому Поліссі. Часом задумуюсь, що хтось із недалеких предків був степовиком. Проте опрацьовані архівні документи показали, що всі мої предки далі ніж до сьомого покоління народжувалися й виростали на рідній моїй Чернігівщині, – звіряє душу мій співрозмовник. – Отже – всі вони поліщуки.
П’ять років Микола Михайлович невтомно досліджуватиме свій родовід. І цьогоріч побачить світ книга «Раю мій, розмаю», в якій напише: «Коли дід Веремій, кремезний у плечах і високий на зріст, ішов до млина, то закривав плечима сонце, і на все село падала тінь. Батько був міцний у руках і міг сам доправити колоду на зруби…».
Він, наймолодший син, зростом не в діда і не в батька, але талант до всілякої роботи успадкував генетично – і став на всі руки майстром.
Дорога до себе
Троє братів Ткачів спершу стверджувалися як будівельники, водночас ще з дитинства захоплюючись мистецтвом. Микола після торгово-кооперативного і технічного училищ, столярування на меблевій фабриці в Одесі, строкової армійської служби працюватиме в Чернігові, в будівельному управлінні столяром-теслею, інструктором фізкультури. Згодом – інженером: плануватиме перспективні села Придесення. По закінченні Київського інженерно-будівельного інституту – майстром на будівництві корпусів кібернетичного центру, головним інженером ЖЕКу.
– Десь на початку сімдесятих років філософія мого життя стала поступово видозмінюватися в царині побуту. Захопився практиками систем здорового способу життя: голодуванням, сироїдством, травознавством… Паралельно досліджував глибини народної культури та давньої письменності, ствердився як науковець. Шив для себе одяг у народному стилі, зайнявся різьб’ярством. Ці захоплення попервах розділяв з Михайлом, пізніше – з дружиною, Надією Данилевською. Були 13 років на творчих хлібах: ремонтували клуби в колгоспах, збирали фольклор, творили, – відтворює Микола Ткач віхи трудового шляху. – З 1998 року – викладач Київського національного університету культури і мистецтва. Доцент і професор.
Та де б не був і чим би не займався, «дитинство стукатиме у вікно столичної міської квартири» і поетична муза не даватиме спокою. Вірші, як зізнається, стануть визволенням із суєти суєт і кайданів буденності.
<span>«Вигою віршами болі»
</span>
Не помічаємо плину часу, Микола Михайлович бентежно читає вірші – почергово із трьох недавніх поетичних збірок: «Вино з тюльпанів», «У володіннях Волоса», «Земля і люди».
У голосі «обнімаються» радість і сум-печаль і беруть, образно кажучи, в полон мою душу. Автор вміє зачепити за живе, пробудити струни серця. Ще в шкільні роки Микола Ткач читатиме вірші зі сцени, перемагатиме на конкурсах читців. Згодом керуватиме гуртком художнього читання в училищі.
Декламування чужих рядків перейде в потребу писати самому. І в його поезіях, за словами незабутнього Олеся Гончара, «є суголосність, людина постає в міцній внутрішній цільності душі». А ще у віршах дуже багато болю, справжнього болю.
– Усіх тих поневірянь, принижень людської гідності, що довелося зазнати мені в дитинстві, важко навіть описати. Вони залишили в душі відчуття гніту, несправедливості й неволі, – бринить печаллю голос мого співрозмовника. – Куди б я не йшов – повертаюсь до села, до Матусі, до Бога. «Моє село – це вранішня яса… Тут все своє. Й таке близьке – до болю. Тут кожна згадка в казку вироста».
«І світять зорі вічної любові…»
Брати Ткачі на родовому обійсті склали матері нову хату. Верховодив роботами найстарший (нині вже покійний) Андрій, тесля із Архангельська. Згодом Микола обклав стіни хати цеглою і зробив відмостку. «Ой, щаслива ж, казали в селі, Михайлиха, а те щастя ночами боліло до сліз». Бо чоловік безвісти пропав на фронтах Вітчизняної війни, і виводити в люди трьох синів довелося самотужки.
На жаль, із батьком він розминувся в цьому житті. А ось першою творчою перемогою став вірш про матір, опублікований журналом «Ранок» 1969 року. Вже проростає в третє покоління, а образ матері – немов любові заповіт, що оберігає, надихає і засте
Р л д д д ти и и т л д л и р п і в в в в п е а і а р о н к в а п р н г р р а а в а п. П е а а е е а а к к к к. Кк. Е е е а а е
Дитина і комп'ютер – це поєднання, якого на сучасному етапі життя неможливо уникнути.
Наші діти народжуються і ростуть у той час, коли комп'ютер в будинку – така ж природна річ, як кухонна плита. З одного боку, ми дивуємося, якщо дитина, яка навіть не вміє читати, починає швидко орієнтуватися в дитячих іграх, як швидко вона все схоплює, як вправно справляється з мишкою. Але, з іншого боку, як відігнати дитину від комп'ютера після відведених 30-40 хвилин? Ось це справді проблема.
Найголовніше для батьків – це знати, як впливає комп'ютер на дитячий організм і скільки часу дитина може проводити за монітором без шкоди для здоров'я. Існують чотири основних шкідливих чинника: навантаження на зір, стиснена поза, навантаження на психіку, випромінювання.
Навантаження на зір – перший і найголовніший чинник. Тривала робота за комп'ютером призводить до зорової перевтоми, а це, у свою чергу – до зниження гостроти зору. Дитина старшого дошкільного віку може проводити за комп'ютером не більше 10-25 хвилин, після чого необхідно зробити перерву і невелику гімнастику для очей. Якщо у малюка проблеми із зором, то сідати за монітор йому можна тільки в окулярах. У жодному випадку не дозволяйте дитині працювати за комп'ютером у темряві. Розмістіть дисплей так, щоб світло з вікна не падало на екран і не світило в очі. Простежте, щоб відстань від дитячих очей до екрана становила 50-70 см. І пам'ятайте, що комп'ютер не є основною причиною розвитку короткозорості у дітей. Величезну роль у цьому відіграють спадковість, телевізор і читання в темряві. При грамотному підході й організації робочого місця дитини, її зору нічого не загрожує.
Стиснена поза – сидячи за комп'ютером, дитина дивиться з певної відстані на екран і водночас тримає руки на клавіатурі. залишитися на все життя.
Психічне навантаження – третій за важливістю чинник. Комп'ютер вимагає не меншої зосередженості, ніж водіння автомобіля. Цікаві ігри вимагають величезної напруги, якої практично не буває в звичайних умовах. Ця область ще мало вивчена, оскільки сучасна мультимедійна техніка з'явилася зовсім недавно. І все ж, психічне навантаження можна зменшити. По-перше, у роботі слід робити перерви, а по-друге, необхідно стежити за змістовною стороною ігор. Найлегше для дитячого сприйняття статичне, велике кольорове зображення в супроводі звуку. Досить безпечно розглядати картинки або фотографії в супроводі дикторського тексту, а ось малювання на комп’ютері – важко сприймається психікою і для очей. Напружуючи зір, малюк напружується сам. Усе це відбувається і під час читання з екрану тексту, тому пошук інформації в Інтернеті потрібно дозувати. Ну і, нарешті, справжні шкідники - ігри, що містять зображення, які рухаються на високій швидкості і дрібні елементи. Перевтому і напругу дитячого організму після таких тривалих ігор зняти дуже нелегко.
Випромінювання - у сучасних моніторах передбачені всі заходи безпеки, зокрема те, що називається радіацією (гамма-промені і нейтрони), монітор взагалі не виробляє. У ньому просто немає пристроїв з настільки високою енергією. Також нічого не випромінює системний блок. Але ви напевно помітили, що ніде в квартирі пил не скупчується з такою швидкістю, як на комп'ютерному столі. Справа в тому, що на електронно-променевій трубці кінескопа є потенціал у 100 разів вище напруги в мережі. Сам по собі потенціал не небезпечний, але він створюється між екраном дисплея і обличчям того, хто сидить перед ним, і розганяє осілі на екран пилинки до величезних швидкостей. І ці порошинки летять, природно, на всі боки і осідають на комп'ютерний стіл і обличчя. Отже, необхідно постійно знижувати кількість пилу в приміщенні за допомогою вологого прибирання. А як встанете з-за комп'ютерного столу, слід умити обличчя прохолодною водою або протерти вологою серветкою.
Скільки часу дитині можна проводити за комп'ютером?
Потрібно обмежити час, який дитина може проводити за комп'ютером. Малюкам до 6 років можна займатися не більше 20 хвилин на день, бажано з 1-2 перервами. Школярам 7-8 років можна збільшити час до 30-40 хвилин на день, а дітям з 9-11 років можна проводити за комп'ютером не більше півтора години на день з перервами.
Привіт!
- Привіт! Підеш сьогодні з нами кататися на велосипеді до парку?
- Я б залюбки та не можу! Справа в тому, що в мене сестричка захворіла. Зараз до аптеки поспішаю, за ліками. А потім буду наглядати за нею, доки батьки з роботи повернуться.
- Дуже шкода! А що з сестрою?
- Мабуть, застудилася. В неї підвищилася температура та голова болить. Через те ще й настрій зіпсувався, то вона капризує весь час.
- Це дуже неприємні відчуття. Коли хворієш, весь світ не милий.
- Та не кажи. Недарма нам весь час кажуть цінувати здоров’я та піклуватися про себе. Та хто ж слухає, поки не захворіє!
- Так, нажаль, ми часто байдуже ставимося до свого здоров’я. Коли здоровий, здається, що так воно й повинне бути, і буде завжди.
- От і я про це задумався. Сестричка в мене завжди була «кімнатною рослиною». Погано холод переносить. Зарядку робити не хоче, гартуватися теж. Треба буде самому зайнятися оздоровчими вправами та й її долучити. А то – які слабенькі стали, трохи похолодало на вулиці, одразу застуда.
- Правильно. А то весь час доведеться на ліках сидіти – хіба це здоров’я? Треба гуляти частіше на свіжому повітрі – це корисно. Тож, якщо все ж звільнишся, приїжджай до парку кататися. Ми збираємося біля п’ятої години.
- Буду старатися!