Ответ:
Объяснение:
Присудок-світає, палає, зустрічає, пахло, зашелестів, опадає, накинув, засипав, чепурились.
Підмет- край, соловейко, осінь, ліс, листя, Ліс, сніг, лелеки.
Додаток- неба, сонце, листям, кожушок, квіти.
Означення- темнім, запаморочливо, в.ялим, золотистий, перший, останні.
Обставина- в темнім краї, під вікном, на вербах, недалеко, два.
Підмет-виражений іменніком
присудок- виражений дієсловами і без особовими дієсловами
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/25908178#readmore
Щ — [щ'] — согласный, непарный глухой, непарный мягкий
у — [у] — гласный
к — [к] — согласный, парный глухой, парный твёрдый
а — [а]<span> — гласный</span>
Відповідь: 1) Г, 2) Б, 3) А, 4) Б, і 8) знаю шо буде "В" , і 9) буде "А"
Візьмемо 21 століття.Ми жевемо,працюємо,вчимось.В метушні сучасного світу,ми зовсім загубили ті людські цінності,які наші предки перенески через роки.Ми все зводимо до грошей:навчання,харчування,дружбу,кохання.За гроші ми хочемо купити все.Але є речі,які за гроші не купиш.Скільки грошей не давай,ти ніколи не купиш щирість,справжнє кохання,доброту і мудрість.Що таке доброта?Як вона проявляється?
Доброта це тоді коли ти жертвуєш своїм життям,але витягаєш з вогню людину і навіть стару кішку,це коли в тебе в руках 3 гривні,але половину ти віддаєш бабусі,яка не має на хліб,це коли серце щемить,від болю,за бездомних дітей.Доброта це,коли ти робиш все,що в ваших слах,щоб допомогти дитині,яка втратила батьків,коли ви намагаєтесь врятувати її від самогубства.Доброта - це вміння жертвувати,співчувати,допомогати безкорисливо.
Що сказати про мудрість.Є багато розумних людей,але вони зовсім не мудрі.Мудрість - це вміння керуватись не розумом,а серцем,вміння прислухатись і вибирати найрозумніше.
Я вважаю,що спершу людина має в селити в своє серце доброту,а за тим і мудрість.Бо якщо зробити навпаки,то наша мудрість може затьмарити нашу ж доброту.Бо коли ти мудрішаєш,то починаєш розуміти,що не всі гідні твоєї доброти.
<span>Якось,літнім вечором я гуляла по парку.Людей було вже мало,бо багато людей в цей час сплять.Раптом,я побачила маленького песика.Він бігав по парку,був такий брудний.Я подивилася довкола.Нікого не було.Песик дивився в мої очі і ніби просив,щоб я забрала його до себе.Він терся об мене,скиглив.Це хтось викинув його на вулицю маленького.На вигляд йому було місяці 3.Я не змогла встояти.З тих пір пес жеве у мене.Я назвала його Щасливчик.Кожного дня від радіє мені.Я люблю його,а він мене</span>
