Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
Мій день починається о пів на сьому ранку. Я вмиваюся, роблю невелику зарядку, снідаю та йду до школи. Зі школи я разом зі своїми друзями повертаюся о пів на першу годину дня. Якщо погода гарна, то після обіду я відразу йду гуляти надвір до своїх друзів. Проте через дві або три години я завжди повертаюся, щоб зробити уроки.
Зробивши домашнє завдання, я можу знову піти гуляти. Але найчастіше я сиджу вечорами вдома за комп`ютером, дивлюся мультфільми або граюся з сестрою.
1) нос, 2) мука, 3) канати 4) рот
Граматичне значення))))))))))