Цікавим є персонаж Іван Котигорошко, з яким втікачі познайомились у табори біля переправи. Йому притаманні риси воїна: безстрашний, сміливий, той, ще не боїться смерті.
Він не кинув Остапа напризволяще, коли його схопили козаки, що відловлювали селян-втікачів. Справжня мужність, схильність до взаємовиручки – ось ті благородні риси, якими наділено Івана і через яких його було позбавлено життя. Він загинув як справжній воїн – у бою. Трагічний фінал цієї повісті підсилює й без того глибокий драматизм усіх випробувань, що пережили герої. Смерть Соломії, яка потонула в Дунаї, до останніх хвилин своїх не втрачаючи надії, не зраджуючи собі, з великим коханням у серці та нестримною жагою до волі в душі, була трагічною згадкою на все життя Остапу, який хоч і вижив, але не здобув ані щастя, ані волі.
1. Сидить бабуся на ослінчику біля хати
2. Старенька привітно глянула на сусідського хлопчика.
3. Баба Стеха виносить полотняну торбину.
4. Андрійко осідлав найвищу гілку.
5. Хлопчик хвацько зістрибує на землю.
6. На ґанку хлопчик висипає вишні у велику миску.
Коли Юрко повернувся додому, то його почалу мучити докори і він вирішив написати листа Тосі з вибачення. Для нього це було дуже складно, але все ж таки гарні наміри перемогли у ньому і лист було відправлено. У листі він запитував тосю про те як там дика качечка зі своїми каченятами і просив у дівчинки дуже щире вибачення за свої вчинки. Тося немогла не відповісти на цей лист. так вони листувалися весьнавчальний рік. А влітку Юрко приїхав знову до села і вони разом з Тосею кожного дня ходили годувати качку з уже здоровими каченятами.
<span>Шановний Лис Микита ! Я хотів би дати тобі декілька порад , як стати краще. По-перше , потрібно бути правдивим і чесним . По-друге, потрібно менше віхвалятися і реально оцінювати свої можливості. По-третє, потрібно будити справедливим. І тоді якщо ти будеш дотримуватись цих порад , то тоюбі буде краще жити в ролі царя ! </span>
