Лебеді рожеві, зорі сургучеві, приспані тривоги, тихі зорі - епітети; Заглядає в шибу казка сивими очима, завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата, прийдуть з України верби і тополі, стануть над тобою, листям затріпочуть - уособлення; Темряву тривожили криками півні, танцювали лебеді в хаті на стіні. Лопотіли крилами і рожевим пір’ям - метафори
<span>«Він топтав свою осібну стежку по життю, відля-куючи від себе всяку людську симпатію».</span>
Я гадаю, що потрібно бути старанним і наполегливим в навчанні, сумлінним, вірним слову, точним і акуратним у роботі, вміти організовувати свій час і дозвілля, проявляти повагу до старших, піклуватися про близьких людей, бути скромним і ввічливим. Також виховання дисципліни, напевно, пов'язано з виконанням якихось обов'язків.
Захар Беркут - се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. ..А вже найбільшим добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки. Коли було настане час, між зеленими святами а святом Купайла, Захар Беркут з своїм наймолодшим сином Максимом іде на кілька неділь у гори за зіллям і ліками. Правда, чисті та прості звичаї тодішнього народу, свіже тухольське повітря, просторі та здорові хати і ненастанна, та зовсім не надсильна праця - все те вкупі хоронило людей від частих і заразливих хороб. Зате частіше лучалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як Захар Беркут...
<span>...Життя лиш доти має вартість,- говорив він частенько,- доки чоловік може помагати іншим. Коли він став для інших тягарем, а хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт. Хорони мене боже, щоб я коли-небудь мав статися тягарем для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений хліб!" Ті слова - то була провідна, золота нитка в життю Захара Беркута. Все, що він робив, що говорив, що думав, те робив, говорив і думав він з поглядом на добро і хосен інших, а поперед усього громади...</span>
Рахіра - лінива жінка. Весь час пленталась по селу, вела розгульне життя. Підла, підступна, неохайна. Жорстока. Використовувала кохання Сави, щоб дібратись до землі, бо "без неї їхні стосунки не існуватимуть". Цим довела його до вбивства рідного брата Михайла.
