1.Халамидник
2.Вчинки Федька
3.Однятий змій
4.Прочуханка Федька
5.Добрий тато
6.Толя
7.Думки тата
8. Спокушлення Толі
9.Хворий Толя
10.Розповідь Федька
11.Тато Толі
12.Гарна річка
13.Перегони
14.На річці
15.Рятування Толі
16.Хворий Федько
17.Покарання
18.Смерть
19.Виграний чиж
Іван Франко у своїй історичній повісті «Захар Беркут» змалював життя руського суспільства XIII століття. Жителі карпатського села Тухля повстали проти боярського поневолення, коли князь Данило Галицький подарував землі Тухольщини бояринові Тугару Вовку. З такою ж відвагою вони розгромили татаро-монгольських завойовників. У цій повісті Франко показав, що саме простий народ був рушійною силою історії.
На фоні боротьби громади села Тухлі з боярином Тугаром Вовком і монгольською ордою змальовані головні герої повісті. Захар Беркут, його син Максим, Мирослава наділені найкращими рисами характеру. Вони постають перед нами чесними, вольовими, відданими інтересам рідного краю. І тому вони протиставлені зарозумілому бояринові Тугару Вовку — експлуататору і зраднику, жорстокій монгольській орді на чолі з ватажком Бурундою.
Головний герой повісті — Захар Беркут. Йому притаманна народна мудрість, висока моральність, велич, сила. Він справжній патріот свого краю, людина мудра, розважлива, з великим життєвим досвідом, для якої громадські інтереси над усе. Його люблять і шанують люди, та й доля до нього прихильна.
Зовсім протилежним йому І. Франко змалював боярина Тугара Вовка з його дійсно вовчою натурою. Цей деспотичний зрадник — дуже хижа й пихата людина. Саме ці риси характеру призвели його до відступництва, а зрадника завжди чекає ганебний кінець. Тугар Вовк загинув разом з монголами в тухольській долині.
Жорстокою руйнівною силою виступає в повісті монгольська орда, а на її чолі — Бурунда. Він, як і Вовк, прагне володіти українськими землями та народом. Цей образ наче налитий люттю і заплямований кров'ю, його не можна сприймати без жаху і здригання. І якщо у зрадника Тугара Вовка ще є щось людське (його ставлення до дочки), то Бурунда — це звір. З особливою виразністю цей звірячий характер виявився під час загибелі його вояків.
Повість «Захар Беркут» відкрила мені захоплюючу сторінку історії мого народу. А ще познайомила з мудрою і прекрасною людиною — Захаром Беркутом, який став моїм улюбленим героєм. Усі його дії були спрямовані на добро в громаді, а його мудрість ще довго буде слугувати багатьом поколінням: «Доки будете жити в громадському порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».
Доведіть що твір гуцала лось за жанром оповідання
1Мало героїв.
2 Невеликий за обсягом
3 багато епітетів та метафор
Шли и шли люди к Сварога и Берегини с утра и до вечера: посмотреть на хижину, на печь и жернова, отведать того чуда, что хлебом зовется и похоже на Солнце.
И ничего не таил от людей Сварог, все показывал и угощал хлебом. Они ели тот хлеб и говорили: «Хотим мы иметь печь и хлеб печь».
И говорил им Сварог: «Сначала кутины стройте, выходите из пещер и бурдеїв. Хватит прозябать в темноте и холоде. Время жить в светлом доме...»
Тогда просили его люди: «Научи ставить те кутины».
И сказал Сварог: «Вот уйду я от коша до коша показывать, как ставить дом, как печь класть, как жернова тесать».
«Когда же это будет?» - нетерпеливо доскіпувалися люди.
«Вот только закончу ткацкий станок строить».
«А что оно такое?»
«Это такое, что на нем ткатимете полотно так, как научит вас Берегиня».
Тогда говорила людей Берегиня:
«Вот ладно вам, люди, ходить в шкурах диких. Надо ткать белое мягкое полотно и ходить в белой одяганці, как подобает детям Белобога. Я научу вас, люди, как из конопли куделю делать, как нить сучить, ткать полотно, как его отбеливать и вышивать».
Люди слушали и радовались. И поступала ночь и страх выползал на Землю из всех щелей. Ибо Земля начинала трястись и качаться. То свирепствовал Чернобог. Он неистовствовал, метался в своем мрачном Подземном Царстве, неистово стучал всем туловищем своим в Землю, пытаясь ее развалить или перевернуть. И - зря.
Тогда гремел его трубный голос:
«Вон Сварог уже учит людей кутины белые ставить, печи класть... А Берегиня хочет одевать людей в белое полотно, чтобы отпугивать мое черное войско, которое боится всего светлого. Поэтому должен как можно скорее уничтожить и Сварога, и Берегиню, и творения их...»
И сошлись Чернобог и Мара, и стали они внутренности свои опорожнять. И с той вонючей тины уродилось целое стадо ящеров - черных панцирных чудовищ.
И повелел им Чернобог идти на Землю и растоптать хижину Сварога и Берегини, и их печь, и жернова, и их самих вместе со Сварожичами.
Тогда вздрогнула и загупотіла Земля, когда по ней трудно полезли черные ящеры. Они стремительно - тупой панцирною лавой - сунули на белый дом Сварога и Берегини.
И вихопилися навстречу потворам храбрые Сварожичи, но их двогострі мечи отскакивали от ороговевающего панциря ящеров и сыновья Сварога вынуждены были отступить прочь. Не смог остановить Чорнобогове войско и бог Сварог - он бросал в пресмыкающихся горящие факелы, однако их панцирь не горел и не пікся.
И когда угрожающе приблизились ящеры и должны были вот-вот раздавить первую на Земле хижину, из нее вышла Берегиня. Вся в ярко-белом одеянии, с красными, вышитыми на белом полотне «стрелами Перуна» и «соколами». Богиня подняла руки вверх и... черное войско вдруг остановилось, будто завороженный белой красотой.
Тогда Берегиня смело двинулась с поднятыми руками на ящеров, и они стали уныло отползать.
И шла вперед богиня в белом сиянии своем, и откатывался назад черный мрак чудовищ. И тогда загнала Берегиня черных ящеров в реку Рось. И закишіла вода от них, и почернела, и загнило моментально. И смрад дошел до Ирия, и в гневе большом Белобог - создатель Роси - взмахнул волшебной рукой своей - и той же самой мгновения панцирные чудовища превратились в скалы, обрамили берега этой реки.
И Красота засияла вокруг, и Берегиня была богиней Красоты и защитницей ее. И пошла по Земле слава о Берегиню как защитницу Белой Хаты. И стали люди ее віншувати и молиться ей, защитнице дома человеческого от черных сил. И, научившись делать полотно, стали росы, и гукри, и киевляне вышивать не только «стрелы Перуна» и «соколов», но и Берегиню с поднятыми в защитном порыве руками, и они начали вырезать образ Великой Хранительнице на дверях, на окнах, вышивать ее фигура на полотенцах, рубашках, чтобы Берегиня защищала их от всего злого всегда и повсеместно.
