Я могу найти, и перевести.
Эта сказка по осень. Даже не сказка, а рассказ И.С.Тургенева.
Я сидів в березовому гаю восени, близько половини вересня. З самого ранку перепадав дрібний дощик, змінюваний за часами теплим сонячним сяйвом; була непостійна погода. Небо то все заволакиваются пухкими білими хмарами, то раптом місцями розчищалося на мить, і тоді через розсунених хмар показувалася лазур, ясна і ласкава ...
Я сидів і дивився кругом, і слухав. Листя трохи шуміли над моєю головою; по одному їх шуму можна було дізнатися, яке тоді стояло пору року. То був ще не веселий, сміється трепет весни, не м'яке шушукання, не довго говір літа, не ляклива і холодне лепетанье пізньої осені, а ледь чутна, дрімотна балачки. Слабкий вітер трохи тягнув по верхівках. Внутрішність гаї, вологою від дощу, безперестанку змінювалася, залежно від того, світило сонце або закривалося хмарами; вона то осяває вся, немов раптом в ній все посміхалося ... то раптом знову все кругом злегка синіло: яскраві фарби миттєво гасли ... і крадькома, лукаво, починав мрячити і шепотіти по лісі найдрібніший дощ.
Листя на березах була ще майже вся зелена, хоча помітно зблідла; лише подекуди стояла одна молоденька, вся червона або вся золота ...
<span>Жодного птаха не було чутно: всі притулилися і замовкли; лише зрідка дзвенів сталевим дзвіночком глузливий голосок синиці</span>
Символічний світ Сковороди можна трактувати як культуру. Культура - це сукупність символів і загальний символ, за допомогою яких відбувається зустріч іманентного й трансцендентного. Як Біблія вимагає символічного прочитання, так і культура повинна виявити свій істинний смисл, схований за масивом символів. Мета кожного символу Біблії - вести людину до пізнання невидимого. Перед очима людини повинна впасти завіса буквального, історичного світу й відкритися вічність. Таким чином, завдяки третьому символічному світу, невидимий світ перетворюється на видимий і стає можливим для сприйняття.<span>Підсумком філософських і життєвих пошуків Г.С. Сковороди е розроблене ним учення про щастя. Щастя він розглядав насамперед як стан незалежності від зовнішніх умов існування й стан душевного спокою. Уся його філософія органічно пов'язана з його життям і спрямована на утвердження духовності як адекватного середовища людського існування. Ідейну позицію Г.С. Сковороди вирізняло й специфічне ставлення до соціального світу, до сучасної йому цивілізації. Він проповідував духовну активність індивіда, але це зовсім не означало його соціальну активність. Український мислитель був в опозиції до сучасної йому соціальної організації й культури. Водночас він не збирався змінювати існуючий порядок у цілому, підкоряти його певній ідеологічній системі. Для нього дорожчий автономний індивід, який розуміє, що відбувається навколо. У цьому індивідові й слід розбудовувати все те, що належить до сфери духу, тобто культуру. Мета людини - опанувати духовне багатство і таким шляхом досягти істинного щастя. Заперечення Г.С. Сковородою сучасної йому цивілізації - це неприйняття того зла, що панувало в ній, але це не втеча від реальності, а спроба формування, вирощування в собі справжньої реальності - реальності духу, що і є культурою.</span>
<span>Привіт друзі, які плани на вихідні. "Спокійної ночі"</span>
