Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старiй матросцi, що була колись
голубою, а тепер стала сiра, та ще в дядьковiй Кириловiй дiжурцi. Тiй
дiжурцi, як казав дядько, було "сто лiт", i не рвалася вона лише тому, що
зашкарубла вiд давньо? мазути. Не брали ?? нi дощi, нi снiг, анi сонце.
Пахла дiжурка паровозом. Уночi вона нахолоняла, а вдень аж димувала на
сонцi, пахла ще дужче i пекла плечi та спину.
Климко жив удвох з дядьком Кирилом, вiдколи осиротiв. Жили вони в
залiзничному барацi при самiсiньких колiях. I коли мимо гуркотiв важкий
ешелон, барак теж нiби зривався з мiсця: двигтiли стiни, дрижала пiдлога,
бряжчали шиби у вiкнах, а барак мчав i мчав. Потiм, коли ешелон даленiв,
гуркочучи тихiше й тихiше, барак знову зупинявся i стояв, як i ранiш, i
пiд вiкнами в нього знову цвiрiнчали горобцi.
2.Климко й не боявся ночей, тому що барак майже нiколи не спав увесь. У
ньому жило багато людей, всi вони працювали на станцi?, ходили на роботу i
поверталися з не? хто коли, отож у барацi хтось та не спав. До того ж
стояв барак у такому веселому мiсцi, що його з усiх бокiв осяювали вогнi -
зi станцi?, з вагоноремонтних майстерень та вiд шахти, - i вiн плив щоночi
в тих вогнях, наче корабель у срiблястому морi.
У 4.5 частині повісті "За сестрою"мене найбільше вразила любов двох братів один до одного Павлуся та Петра. Ще мене вразила безкарність та жорстокість татар. Вразили мене і козаки, вони сильні духом та завзяті.
З прицерковного пагорба Михайлик катався на кориті.
Леся Українка все життя згадувала милий край свого дитинства — Полісся. Вона була надзвичайно обдарованою, а світ її захоплень був дуже широкий.
Молодша сестра Ольга згадувала про неї: «Леся найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею. Вони, на диво, цінували людську гідність у всякої людини, хоч би у найменшої дитини».
Леся рано почала писати вірші, і допомагали їй у цьому батьки. Її твори надзвичайно романтичні і ліричні, сповнені бажання жити і творити. Наприклад, у поезії «Мрії» зображені мрії героїні, за які необхідно боротися навіть тоді, коли це неможливо.
Болючі переживання поетеси з приводу її здоров’я зображені у поезії «Як дитиною, бувало…» Мужність, стійкість, сила волі притаманні дівчині. Леся любить природу і захоплюється нею, милується красою морської тиші. У вірші «Тиша морська» багато епітетів: ясне небо і море, перлиста хвилечка, золотий шлях. Вони допомагають поетесі змалювати красиву картину моря й виразити почуття.
Кожне Лесине слово зворушує серце. Ми захоплюємося її поезією!
Моя найрідніша у світі людина - мати.
У моєї мати (вставиш опис своєї мати, тут тільки приклад) коротке жовте волося, та блакитні, всповнені любовю очі. Вона завжди може дати якусь пораду, допомогти у скрутну хвилину. Вона як найкраща подруга. Може, вона и сварить, але це тільки зближує. Мати приласкає, погладе по голівці, спитає як пройшов день та подарує посмішку.
я вважаю, що, хто б не був найріднішою людиною, її теба любити і цінувати.
