"Древє", "чоловіче", "чоловічі", "найтісніше", "заповітному", "протяжним", "грішного", "ближнім", "людський", "чоловіче", "древню".
Поезія борця за волю України Олега Ольжича надзвичайно лаконічна й динамічна. Здається, що філософським роздумам над проблемами буття в них немає місця. Проте, читаючи кожен твір поета, замислюєшся над його глибоким змістом, і те, що залишилось недосказаним чи завуальованим, розкривається за допомогою уяви, показуючи прірву почуттів і думок, якими переймався Олег Ольжич.
Символом такого бачення минулого за допомогою уяви є рінь (так називалась перша збірка поета і вірш, який у неї увійшов). Побачивши "суху і сіру" рінь, ліричний герой твору, зімкнувши вії, уявив минуле місцевості, де він знаходився, і вона наповнилась для нього іншим змістом:
Сестра потрапила у полон до татарів. Разом із батьком але батька залишили з татарами а сестру перепродавали з рук у руки бо маленькі дівчата тоді дорого коштували
Бузі<span> -- добра, інколи плаче, тиха, мовчазна , любить Шимека , завжди </span><span>думає про маму, сором,язлива , красива. шимек -- веселий,енегрійний,трохи глузуючий але завжди допоможе.
</span>
Ответ:
Епітети: жартом злим; гостра, злобна епіграма, безпощадній зброї; давню гордість.
Метафори: «упаду собі на лихо», «зброї сміху... піддаватись».
Риторичне запитання: «Що болить?»
Персоніфікація: «біль доходив», «зірватись має ...епіграма».
Антитеза: «щоб не плакать, я сміялась», «плачу я, щоб не сміятись».
Объяснение:
