Дві вічні супутниці — слава і любов до Батьківщини — подарували безсмертя багатьом князям: Святославу, Володимиру, Ярославу… Але, на жаль, шлях до слави щедро политий кров’ю людською. Одну з таких кривавих історій розповів нам невідомий автор у «Слові про похід Ігорів».Було це ще тоді, коли орач однією рукою тримав плуг, а другою меч, коли земля частіше поливалась слізьми, ніж дощами. Бо не давали спокою Руській землі половці. І вирішив Ігор Святославич зупинити поганців:<em>Загородили русичі</em><em>Поле щитами багряними,</em><em>Шукаючи собі честі,</em><em>А князеві слави.</em>Разом з Ігорем проти половців повели свої дружини ще п’ять князів. Зустрілися війська половецькі і руські на ріці Каялі. І була битва кривава:<em>Бились день та бились і другий,</em><em>А на третій, в південну годину,</em><em>Похилились Ігореві стяги!</em><span>Автор захоплюється мужністю і відвагою Всеволода, Ігоревого брата, який, не помічаючи ран, продовжував завдавати ворогам удар за ударом. Незважаючи на очевидну перевагу</span>
Пантелеймон Куліш (1819-1897) — український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець. Автор першої фонетичної абетки для української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису. Народився у містечку Воронежі, у сім’ї заможного хлібороба. Мрів навчатися в Київському університеті, але він не мав документального свідоцтва про дворянське походження, хоча його батько й був із козацько-старшинського роду, а отже — й права навчатися в університеті. Але все ж Куліш досягнув своєї мрії і здобув хорошу освіту. Писав російською мовою і українською. Іван Франко називав Куліша «перворядною зіркою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». Відомий як перший автор україномовного історичного роману («Чорна рада»). Навчатися в Новгород-Сіверській гімназії його спонукала сусідка по хутору Уляна Терентіївна Мужиловська. Одружився 22 січня 1847 року з Олександрою Білозерською, майбутньою письменницею. Його дружина починала друкувати оповідання під псевдонімом Ганна Барвінок. На честь неї письменник перейменовує хутор Мотронівка на Чернігівщині, в якому оселився у Ганнину Пустинь. Боярином на весіллі був співучий, дотепний, веселий друг Пантелеймона — Тарас Шевченко. В кінці 1850-их років Куліш уклав першу фонетичну абетку для української мови, що є основою сучасного українського правопису. З Миколою Костомаровим подорожував Західною Європою. Був учасником організації «Кирило-Мефодіївське товариство», за що його арештували та повернули до Санкт-Петербургу, де його майже 3 місяці мучили та катували на допитах. dovidka.biz.ua Пантелеймон Олександрович Куліш започаткував новий правопис «кулішівку«, на якому побудований правопис сучасної української мови. У 1857 р. Пантелеймон Куліш створив і видав «Граматку». «Граматка» містила соціально підібраний матеріал для читання, який мав пізнавальний і виховний зміст: повчання, псалми, історичні оповідання. 1861 р. Пантелеймон Куліш перевидав «Граматку», доповнивши її короткою історією України. Письменник вважав шкідливим звичаєм заколихувати дитину: якщо вона хоче спати, то засне й не колисана. Батьки мають вдаватися до кращого способу зробити дитину тихою — треба її годувати не інакше, як певної доби, а не просто за розкладом засипати її їжею. Відомий перекладацькою діяльністю, зокрема перекладав твори Ґете, Гейне, Байрона, Шіллера, Шекспіра, Некрасова, Пушкіна тощо. Пантелеймон Куліш пішов з життя 14 лютого 1897 року на своєму хуторі Мотронівка (Ганнина Пустинь).
«Життя прожити — не поле перейти» — говорить народне прислів’я. Мудрий народ висловився абсолютно правильно, у декількох влучних словах передана вагома думка.
Немає людини, яка б не замислювалась над сенсом життя. Життя таке складне, таке швидкоплинне, що іноді важко у всьому розібратись.
Для кожного сенс життя особливий, притаманний лише окремій особі. Він може полягати в красивому способі життя, великій кількості грошей, комфортно улаштованому майбутньому. Безсумнівно, що гроші є дуже важливими, адже без них неможливе нормальне людське життя, і немає нічого поганого в прагненні людей мати їх побільше. Але ситуація, коли жага до збагачення стає сенсом життя, коли людина не може спокійно ні відпочивати, ні розважатись, коли думки про гроші захоплюють її сутність, не залишаючи місця іншим думкам, не залишаючи місця для щастя, є зовсім ненормальною.
А для когось, може, навпаки, сенс життя полягає в постійному творчому пошуку нових технічних можливостей для всіх людей. Є люди, які не можуть прожити життя просто так, не залишивши після себе власної «спадщини» для нащадків. Це люди, що від Бога обдаровані. Вони пишуть прекрасні поетичні вірші, а може, й величезні романи, вони складають казково-неповторну музику, пісні.
Хтось поклав усе своє життя на розвиток вітчизняної науки, убачаючи в цьому сенс свого життя, своє призначення. Розвиток науки абсолютно неможливий без таких людей, вона живе й розвивається лише завдяки їм.
Є люди, які свій сенс життя бачать у створенні власної міцної та люблячої родини. Створити таку сім’ю дуже важливо, адже лише в ній виросте здорова й повноцінна, вихована дитина.
Мені ще важко визначити свій сенс життя, бо я лише завершую середню освіту, і попереду ще дуже багато роботи. І все ж я стою на порозі великих змін, і майбутнє доросле життя не видається мені таким далеким та недосяжним. Я сподіваюсь, що попереду в мене, можливо, й важке, але лише щасливе майбутнє. Зараз сенс мого життя — це подальше навчання, подальший саморозвиток та підвищення власного розумового рівня й опанування майбутньою професією.
Сенс життя — це важкий і дуже важливий вибір, кожен робить його по-своєму, з огляду на свої індивідуальні можливості й здібності. Але який би вибір ми не зробили, це наш вибір і тому має право на існування.
У весільних обрядах відбилися народна мораль, звичаєве право, етичні норми та світоглядні уявлення, що формувалися протягом століть. Наприклад, збір дружини (весільний похід) молодим, імітація викрадення нареченої (посад молодої), подолання перешкод на шляху до молодої (перейма) — це свідчення давніх форм шлюбу умиканням, а діалог старостів про куницю та мисливця, обмін подарунками між сватами, викуп коси, виплата штрафу за безчестя — своєрідний відгомін звичаю укладання шлюбу на основі купівлі-продажу.
У цілому ж українське весілля поділяється на три цикли: передвесільний, власне весільний і післявесільний. У свою чергу кожен із циклів складався з низки обрядів. Передвесільна обрядовість включала сватання, умовиш, оглядини, заручини, бгання короваю і дівич-вечір. Власне весілля складалося із запросин, обдарування, посаду молодих, розплітання коси, розподілу короваю, перевезення посагу, перезви, рядження. Післявесільний цикл присвячувався вшануванню батьків молодими, прилученню невістки до родини чоловіка. Це обряди хлібин, свашин та гостин.
"Сценарій" традиційного народного весілля в основних рисах зберігся й дотепер — більшою мірою в сільській місцевості та у значно трансформованому вигляді в умовах міста.
Варіант Д). На словах , як на цимбалах грає - гарно говорить, а де ступить... - зла, ненависна, люта