1.Знайомство з сім'єю (Омелько Кайдаш, Маруся Кайдашиха, Карпо, Лафрін)
2. Корпо одружується на Мотрі.
3.Сварка з свекрухой і не вісткой.
4.Мотря народжує сина.
5.Корпо свариться із батьком.
6.Батько віділяє Карпоі і Мотрі кусок поля і кімнату.
7.Лаврін одружується на Милашкі.
8.Милашка свариться з свекрухой.
9.Батькові стало ще більше мерещатись чорти.
10. Милашка тікає до Київа.
11.Свекруха шукає невістку.
12.Милашка народжує дитину і вертається назад до Лавріна.
13. Батько помирає.
14. Сварка за поле і за грушу.
<span>15. Груша зав`яла і всі помирились.</span>
Антось Корецький риси характеру:<span> вірний присязі, мужній і рішучий, справедливий і чесний, романтик, здатний до самопожертви, шляхетний і вдячний, спроможний на сильні почуття.
</span><span>За походженням магнат, він виріс, виховався в козацькій родині Завісних на традиціях народної етики і моралі.
</span>Характеристика Антося, його риси характеру:<span> романтик; здатний до самопожертви; мужній; рішучий; спроможний на сильні почуття; шляхетній, вдячний; вірний присязі; справедливий, чесний.
</span>цитатна - <span>«огрядний і стрункий — красень-юнак; його біле, благородне чоло обмежали золотисто-каштанові кучері, на виразнім обличчі світилися ласкою і відвагою сині очі».</span>
Всі знають, що «Вікторія» означає «Перемога». Але не всі розуміють - звідки це пішло. У римській міфології здавна відома богиня перемоги Вікторія. Походження імені пов'язують саме з нею. Культ божества виник задовго до появи в грецькій міфології богині Ніки,<span> також </span>символу перемоги.<span>Надалі римську богиню стали ідентифікувати зі своєю «родичкою» з Греції. А тому й ім'я Вікторія встало в один ряд з ім'ям Ніка. Грецька богиня зображувалася як крилата жінка з вінком у руці з лаврової гілки, яким вона нагороджувала переможців.</span>
У культурі Відродження з посиленням світських почав мистецтва і все більшою індивідуалізацією творчості, відбувається розпад органічної «соборної» універсальності середньовічного синтезу мистецтв. Складаються нові форми синтезу, засновані на усвідомленні самостійної ролі кожного з мистецтв.
Синтез мистецтв XVI - XVIII століть пов'язаний не стільки з церковними ритуалами, скільки з особливими формами світського побуту (тріумфи, придворні феєрії, оперні та балетні вистави, палацові ансамблі).
