1.Він може це зробити .
2. Здається завтра буде дощ.
3. Колись ми може купимо новий телевізор ...
4. Ген за обрієм видно сонце.
5. У нього, видно, не всі дома.
6. Сонце здається таким красивим
7.Здається, я забула зробити домашню роботу.
8. Видно , що ти сьогодні не в гуморі.
9. Здається ми щось не так зробили.
10.Може , запитаємо у вчительки?
Берись дружно, не буде сутужно.
В гурті і каша їсться.
В гурті робити, як із гори бігти.
В нашій дружбі — наша сила.
Весінній сніг та новий друг не надійні.
Всі за одного і один за всіх.
Гурту і вовк не страшний.
Де гурт — там і сила.
Дерево міцне корінням, людина — друзями.
Для доброго друга й вола з плуга.
Для милого дружка й сережку з ушка.
Дружні сороки орла заклюють.
Дружній череді і вовк не страшний.
З ким товаришуєш, таким й сам станеш.
З одної ягоди немає вигоди.
На бенкеті всі приятелі — брати; при горі ж і нещасті— нікого нема.
Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш.
Не лякайся умного ворога, а бійся дурного товариша.
Не по дружбі, а по службі узнаєш людину.
Невдачі — приятелі ледачі.
Нема приятеля — шукай, а найшов — так гляди.
Важливим аспектом філософського осмислення людини є врахування її природного руху замкненим колом: народження - життя - смерть. З давніх-давен людина намагалась якось осягнути цей вічний круговорот життя. У чому смисл природного процесу народження, розвитку, зрілості, старіння і смерті як людини, так і будь-якого іншого організму? Це питання виникає як намагання виправдати свою присутність на Землі, свою долю й призначення. Знайшовши таке виправдання, людина може змиритися з думкою про скінченність індивідуального буття. Таємниця людського існування полягає не в тому, щоб тільки жити (існувати), а й у тому, як і для чого (чи для кого) жити.
Адже вона, навіть коли потрапила на чужину й стала дружиной турецького вельжомі, залишалася вірною своему народу й навуть, ризикуючи власним життям і благополуччям. Все одно допомогла козакам втекти з чужини і повернутись на рідну землю.
До того ж вона символізує багатьох людей, зокрема дівчат, що потрапивши у полон чи на чужину, залишалися добрими людьми і намагалися допомогти землякам.
Кларнетизм - это термин, использующийся для обозначения стилевого качества синтетической лирики раннего Павла Тычины.
